Yuri Andrukhovych - Юрій Андрухович: Я хочу, щоб Україна вступила в НАТО і ЄС – КОМЕНТАРІ: новини, аналітика, фото та відео

March 31, 2014 @ 2:57 pm - UA
Tags:

 Письменник вважає, що чутки про розкол країни сильно перебільшені, а російські дії і загроза війни посприяли об´єднанню українського суспільства
 

Такі думки письменник Юрій Андрухович висловив в інтерв´ю Deutsche Welle.

Джерело фото: PHL

Теги: війна, Росія, Україна, ЄС, НАТО, українські письменники, Андрухович

Yuri Andrukhovych - Андрухович: Україна повинна стати членом ЄС і НАТО

March 28, 2014 @ 4:55 pm - UA
Tags:

Це було би гарантією того, що загроза з російського боку не стане реальністю

Відомий письменник Юрій Андрухович заявив в інтерв’ю DW, що Україні необхідно вступити до ЄС та НАТО, передає Еспресо.TV. Свою точку зору він аргументував так:

«На даний момент, коли ми говоримо про загрозу війни, моїм найбільшим бажанням є, аби Захід уможливив дві речі: вступ України до НАТО і до ЄС.

Це було би гарантією того, що загроза з російського боку не стане реальністю.

Я приймаю до відома те, що наш уряд не формулює вступу країни до НАТО як ціль.

Ймовірно, він не робить цього перед виборами з тактичних міркувань.

Однак я вважаю, що вступ до НАТО потрібно відкрито обговорювати.

Може бути, що люди на Сході України ще не готові погодитися з цією реальністю.

Було би цікаво побачити актуальні опитування з цього питання.

Мене дуже радує, що відповідальний за розширення ЄС комісар Штефан Фюле знайшов чіткі слова щодо того, що власне Україна повинна стати членом ЄС».

Все по темі: Андрухович, вступ України в ЄС, НАТО

Yuri Andrukhovych - Культура й стиль життя Андрухович: Україна повинна стати …

@ 4:36 pm - UA
Tags:

Deutsche Welle: Україна двічі проґавила шанс створити демократичне, відкрите громадянське суспільство. Цього не вдалося досягти ані після розпаду Радянського Союзу у 1991-му, ані після Помаранчевої революції 2004-го. Як Ви думаєте, чи використає країна нині свій третій шанс?

Юрій Андрухович: Це справді третій шанс. Чи використає його країна? Нам не лишається іншого вибору. Однак об’єктивно точка відліку, передусім фінансова, економічна ситуація – у сто разів гірша, аніж після Помаранчевої революції. На початку 2005-го економіка була на підйомі. Тодішня ситуація була дуже сприятливою, нині ж вона майже катастрофічна.

Знову і знову мова заходить про розкол українського суспільства. Межу часто проводять між україномовним Заходом і російськомовними Сходом та Півднем, чим, мовляв, і визначаються прозахідні або проросійські електоральні симпатії. Чи не здається Вам, що межа пролягає радше між тими, хто виступає за самовизначення громадянського суспільства, і між тими, хто усе ще тяжіє до старого патерналістського радянського менталітету?

Я думаю, що розкол зображають перебільшено. На мій погляд, напевно десять відсотків населення виступає проти незалежної української держави. Однак я думаю, що є багато дезорієнтованих, у суспільному сенсі пасивних людей. Вони не бачать багатошаровості нинішньої ситуації у країні, мають проблеми зі сприйняттям реальності. Цих людей можуть легко використовувати активні противники української державності. Ми бачимо це у східних областях країни, де існують спроби дестабілізувати ситуацію. Наприклад, на минулих вихідних. Однак це була лише меншість у тисячу людей, котрі вийшли на вулиці. Багато з них приїхали для участі у демонстраціях як “туристи” із Росії.

DW.DE

Літературне передбачення: роман Тома Кленсі про вторгнення Росії в Крим

Незадовго до своєї смерті минулого жовтня американський письменник Том Кленсі завершив книжку, у котрій мова іде про напад Росії на Крим. Нині цей твір виглядає письменницьким передбаченням. (18.03.2014)

Літературна солідарність Європи з Україною

Об’єднання літераторів Німеччини, Австрії та Швейцарії у березні розпочинатимуть усі свої заходи читаннями творів українських письменників на знак солідарність із Україною. (11.03.2014)

Віктор Єрофеєв: “Вторгнення до Криму – це початок кінця Путіна”

Російський письменник представив на кельнському літературному фестивалі Lit.Cologne свій роман “Акімуди” та розповів у інтерв’ю DW про “небезпеку кримської афери” і “лінивий гедонізм” українців. (21.03.2014)

Водночас це не означає, що українське суспільство гомогенне. Однак російські дії, постійна військова загроза, можна сказати, й загроза війни – об’єднують українське суспільство. Люди в усіх частинах країни бачать необхідність захищати свою країну. З огляду на від 30 тисяч до 50 тисяч російських солдат на наших східних кордонах люди в Україні об’єднані, як на Сході, так і на Заході.

Чи варто було би урядові Яценюка замислитись над тим, аби залучити політичні сили зі східної України, у тому числі і представників Партії регіонів, до поточної політики? Адже, врешті-решт, не всі представники колишньої партії Януковича дискредитовані.

Так, це було би необхідно. Не можна заборонити або розпустити Партію регіонів. Через два місяці мають відбутися президентські вибори. Я думаю, Схід висуне своїх власних кандидатів. У будь-якому випадку східні регіони країни повинні мати можливість впливати на історію країни. Люди повинні мати можливість користуватися усіма громадянськими правами. Це має бути самозрозумілим.

Яку роль, на Вашу думку, мають відігравати інтелектуали та письменники у побудові мостів між різними частинами суспільства?

Ясно, що усі частини суспільства можуть і повинні робити свій внесок. Як правило, вплив інтелектуалів діє не одразу. Однак існує багато можливостей впливу за допомогою культури. Це постійно відбувається і це також необхідно з огляду на складність ситуації. Потрібні найрізноманітніші громадські ініціативи. Нам потрібні спільні суспільні проекти, обмін між регіонами країни. Цьому можуть посприяти не лише політики.

Як ЄС та Німеччина могли би підтримати Україну?

На даний момент, коли ми говоримо про загрозу війни, моїм найбільшим бажанням є, аби Захід уможливив дві речі: вступ України до НАТО і до ЄС. Це було би гарантією того, що загроза з російського боку не стане реальністю. Я приймаю до відома те, що наш уряд не формулює вступу країни до НАТО як ціль. Ймовірно, він не робить цього перед виборами з тактичних міркувань.

Однак я вважаю, що вступ до НАТО потрібно відкрито обговорювати. Може бути, що люди на Сході України ще не готові погодитися з цією реальністю. Було би цікаво побачити актуальні опитування з цього питання. Мене дуже радує, що відповідальний за розширення ЄС комісар Штефан Фюле знайшов чіткі слова щодо того, що власне Україна повинна стати членом ЄС.

Yuri Andrukhovych - Іздрик про Андруховича

March 19, 2014 @ 11:52 am - UA
Tags:

28 квiтня 2013 
Давиденко Тетяна література, …
Адже це всього лиш система сховищ у сусідстві з пеклом, і вкрай сумнівно, щоб такий собі простий Андрухович розкусив систему

1 лютого 12:15 
Давиденко Тетяна література, …
Поетичний проект «Діалоги», вечір I-ий. Мирослав Лаюк, Олег Лишега

26 листопада 2011 
Давиденко Тетяна література, …
111 історій про міста

30 квiтня 2013 
Давиденко Тетяна література, …
Андрухович у Могилянці

17 лютого 00:41 
Давиденко Тетяна фото
Андрухович про Чубая

Yuri Andrukhovych - Карпа: як показав Майдан, справжніми українцями виявилися і …

March 17, 2014 @ 9:30 pm - UA
Tags:

У німецькому Лейпцигу в неділю завершився міжнародний книжковий ярмарок, на якому цьогоріч широко була представлена українська література. Центральною подією у програмі була дискусія «Євромайдан і викликані ним зміни в Україні та Європі».  У дискусії взяли участь Юрій Андрухович, Андрій Курков, Ірена Карпа, Тарас Лютий та Ірина Славінська. Із кількома учасниками поспілкувалось у Лейпцигу і Радіо Свобода. Зокрема, Юрія Андруховича запитали,  про одну з його заяв, яку він зробив у 2010 році, коли до влади щойно прийшов Віктор Янукович.
 
– Ви наробили великого галасу, заявивши, що якщо колись ще раз трапиться таке диво, що «помаранчеві» переможуть і прийдуть до влади, то Криму й Донбасу треба буде дати можливість відокремитися від України. І ось зараз, умовно кажучи, це сталося – Майдан переміг, і схоже на те, що, як мінімум, Крим відділиться. Ви і зараз вважаєте, що відділення Криму – це не трагедія для України?
Юрій АндруховичЮрій АндруховичЮрій АндруховичЮрій Андрухович

Юрій Андрухович: Я боюся, що в цій ситуації мені вже набагато складніше висловлюватися так категорично, тому що є одна така обставина, якої не було в 2010 році – безпосереднє військове втручання Росії. Я розглядав ситуацію теоретично, коли ці питання залишаються в межах компетенції самих українців і самої України. А тут втручання цієї зовнішньої сили, безумовно, не зовсім відповідає моїм припущенням.

Якщо все ж теоретизувати – як я бачу Україну без Криму? Ну, скажімо так: в політичному житті це б означало, що швидше за все в наступному парламенті більше не буде комуністів, адже Крим, якщо я не помиляюся, «наголосовує» їм близько 90%. Швидше за все Партія регіонів, яка ще недавно у нас правила, буде на третьому чи на четвертому місці, не вище того. Це означає, що таким чином ми отримуємо вже якийсь якісно інший баланс політичних сил в Україні з відчутою перевагою проєвропейських сил, і на нашому шляху до Європи хоч позбуваємося цього «кримського фактора».

Але все це я говорю в деякому відриві від безпосередніх реалій сьогоднішнього дня, зокрема від того, що Крим дійсно дуже неоднорідний. Безумовно, там є істотна меншина, яка не хоче жити в Росії Путіна і для якої приєднання до Росії було б великою життєвою катастрофою. І ці люди – це не тільки кримські татари, є багато кримців-росіян, кримців-українців та інших, які всерйоз думають, чи про евакуацію, або про еміграцію, або про якесь підпілля. У мене є друзі з Києва, які працюють з місцевими діячами культури, творчими людьми, і вони кажуть, що зараз в очах цих людей великий сум, іноді страх, іноді розпач. І тут виникає такий момент, що будь-яка демократична норма про диктат більшості проти меншості вилазить якимось потворним боком.

Про Донбас, мені здається, ще рано говорити остаточно, що він буде тепер також намагатися продовжувати якийсь свій сепаратистський проект. Судячи з тих протистоянь, що відбуваються в Донецьку і Луганську, там приблизно рівна кількість активістів, які відстоюють протилежні цінності, а переважна більшість населення складають ті, хто не виходить ні туди, ні туди.

А одне із запитань до письменниці Ірени Карпи було про те, чому українці хочуть бути з Європою, а не з Росією? Чи у них більше європейськості, ніж у росіян?

Ірена КарпаІрена КарпаІрена КарпаІрена Карпа

Ірена Карпа: Ми не маємо ніякої ілюзії щодо Європи, але краще вже бути бідною провінцією Європи, ніж якоюсь заниженою губернією Росії. Ми не хочемо жити в безправ’ї, ми не хочемо, щоб наші діти вчили історію за кремлівським сценарієм, ми не хочемо бути невиїзними, якимись недолюдками. Нам дійсно добре бути самими по собі. Але бути з Європою – це мати якісь зовсім інші культурні, цивілізаційні цінності, де права людини, людська гідність мають якусь вагу, де буде більш якісним і конкурентоздатним просвітництво, де будуть дотримані стандарти екології. Ми все це поділяємо і ми робимо свій вибір, ми розуміємо, особливо зараз, що ми зовсім не такі, як росіяни, порівнювати нас з росіянами – це як порівнювати кругле з червоним. Ми і генетично різні, і якщо зараз нам намагаються сказати, що «у нас же спільна історія» – так, у нас «спільна історія» всіх тих підстав, зрад, ми пам’ятаємо, скільки разів нас обдурював цей наш «партнер». Сьогодні ми бачимо справжнє їхнє ставлення до нас.

Ірену Карпу запитали і про зірок російського шоубізнесу, які походять з України, як вони себе зараз поводять, коли Путін напав на Крим ? На чий бік вони встали?
 

– Як хто. Ну ось, наприклад, письменник-фантаст Лук’яненко… Він завжди був насправді таким «поцом» щодо України, починаючи від Майдану. Насправді етнічне походження нічого не значить, людина або мудак, або не мудак. Як показав Майдан, справжніми українцями виявилися і євреї, і росіяни, і кримські татари, і вірмени. Справа в тому, як ти сам себе усвідомлюєш. Жванецький, наприклад, потішив. Земфіра показала себе більшої українкою, ніж багато з тих, хто підлизали Путіну задницю. Насправді тут навіть не стільки мова про походження або зв’язок з Україною, як те, що вони в черговий раз захочуть приїхати на свої гастролі і вигрібати наші бабки. І ось тут вже завдання українців себе поважати і не ходити на їхні концерти, а бойкотувати їх або як мінімум закидати гнилими помідорами. Адже людина, яка схвалює війну, вона, вибачте, не має права називатися діячем культури. Це жополиз у прямому сенсі, людина залякана, яка чекає від режиму якусь «конхветку». І дуже смішно, якщо зараз у нас тикають пальцями і кричати «радикали» і «фашисти», тоді як справжній фашизм тепер відбувається лише в Росії – зараз відбуваються якісь процеси, які дуже схожі на ті, що відбувалися в Німеччині в першій половині ХХ століття.

Представники України вже третій рік поспіль брали участь у програмі «Транзит: Польща – Україна – Білорусь», яка скерована на спільну промоцію у Німеччині польської, української та білоруської літератури.
 
(За матеріалами Білоруської редакції Радіо Свобода)

Yuri Andrukhovych - Українські письменники в Лейпцигу розповідали про Україну

@ 9:30 pm - UA
Tags:

У німецькому Лейпцигу в неділю завершився міжнародний книжковий ярмарок, на якому цьогоріч широко була представлена українська література. Центральною подією у програмі була дискусія «Євромайдан і викликані ним зміни в Україні та Європі».  У дискусії взяли участь Юрій Андрухович, Андрій Курков, Ірена Карпа, Тарас Лютий та Ірина Славінська. Із кількома учасниками поспілкувалось у Лейпцигу і Радіо Свобода. Зокрема, Юрія Андруховича запитали,  про одну з його заяв, яку він зробив у 2010 році, коли до влади щойно прийшов Віктор Янукович.
 
– Ви наробили великого галасу, заявивши, що якщо колись ще раз трапиться таке диво, що «помаранчеві» переможуть і прийдуть до влади, то Криму й Донбасу треба буде дати можливість відокремитися від України. І ось зараз, умовно кажучи, це сталося – Майдан переміг, і схоже на те, що, як мінімум, Крим відділиться. Ви і зараз вважаєте, що відділення Криму – це не трагедія для України?
Юрій АндруховичЮрій АндруховичЮрій АндруховичЮрій Андрухович

Юрій Андрухович: Я боюся, що в цій ситуації мені вже набагато складніше висловлюватися так категорично, тому що є одна така обставина, якої не було в 2010 році – безпосереднє військове втручання Росії. Я розглядав ситуацію теоретично, коли ці питання залишаються в межах компетенції самих українців і самої України. А тут втручання цієї зовнішньої сили, безумовно, не зовсім відповідає моїм припущенням.

Якщо все ж теоретизувати – як я бачу Україну без Криму? Ну, скажімо так: в політичному житті це б означало, що швидше за все в наступному парламенті більше не буде комуністів, адже Крим, якщо я не помиляюся, «наголосовує» їм близько 90%. Швидше за все Партія регіонів, яка ще недавно у нас правила, буде на третьому чи на четвертому місці, не вище того. Це означає, що таким чином ми отримуємо вже якийсь якісно інший баланс політичних сил в Україні з відчутою перевагою проєвропейських сил, і на нашому шляху до Європи хоч позбуваємося цього «кримського фактора».

Але все це я говорю в деякому відриві від безпосередніх реалій сьогоднішнього дня, зокрема від того, що Крим дійсно дуже неоднорідний. Безумовно, там є істотна меншина, яка не хоче жити в Росії Путіна і для якої приєднання до Росії було б великою життєвою катастрофою. І ці люди – це не тільки кримські татари, є багато кримців-росіян, кримців-українців та інших, які всерйоз думають, чи про евакуацію, або про еміграцію, або про якесь підпілля. У мене є друзі з Києва, які працюють з місцевими діячами культури, творчими людьми, і вони кажуть, що зараз в очах цих людей великий сум, іноді страх, іноді розпач. І тут виникає такий момент, що будь-яка демократична норма про диктат більшості проти меншості вилазить якимось потворним боком.

Про Донбас, мені здається, ще рано говорити остаточно, що він буде тепер також намагатися продовжувати якийсь свій сепаратистський проект. Судячи з тих протистоянь, що відбуваються в Донецьку і Луганську, там приблизно рівна кількість активістів, які відстоюють протилежні цінності, а переважна більшість населення складають ті, хто не виходить ні туди, ні туди.

А одне із запитань до письменниці Ірени Карпи було про те, чому українці хочуть бути з Європою, а не з Росією? Чи у них більше європейськості, ніж у росіян?

Ірена КарпаІрена КарпаІрена КарпаІрена Карпа

Ірена Карпа: Ми не маємо ніякої ілюзії щодо Європи, але краще вже бути бідною провінцією Європи, ніж якоюсь заниженою губернією Росії. Ми не хочемо жити в безправ’ї, ми не хочемо, щоб наші діти вчили історію за кремлівським сценарієм, ми не хочемо бути невиїзними, якимись недолюдками. Нам дійсно добре бути самими по собі. Але бути з Європою – це мати якісь зовсім інші культурні, цивілізаційні цінності, де права людини, людська гідність мають якусь вагу, де буде більш якісним і конкурентоздатним просвітництво, де будуть дотримані стандарти екології. Ми все це поділяємо і ми робимо свій вибір, ми розуміємо, особливо зараз, що ми зовсім не такі, як росіяни, порівнювати нас з росіянами – це як порівнювати кругле з червоним. Ми і генетично різні, і якщо зараз нам намагаються сказати, що «у нас же спільна історія» – так, у нас «спільна історія» всіх тих підстав, зрад, ми пам’ятаємо, скільки разів нас обдурював цей наш «партнер». Сьогодні ми бачимо справжнє їхнє ставлення до нас.

Ірену Карпу запитали і про зірок російського шоубізнесу, які походять з України, як вони себе зараз поводять, коли Путін напав на Крим ? На чий бік вони встали?
 

– Як хто. Ну ось, наприклад, письменник-фантаст Лук’яненко… Він завжди був насправді таким «поцом» щодо України, починаючи від Майдану. Насправді етнічне походження нічого не значить, людина або мудак, або не мудак. Як показав Майдан, справжніми українцями виявилися і євреї, і росіяни, і кримські татари, і вірмени. Справа в тому, як ти сам себе усвідомлюєш. Жванецький, наприклад, потішив. Земфіра показала себе більшої українкою, ніж багато з тих, хто підлизали Путіну задницю. Насправді тут навіть не стільки мова про походження або зв’язок з Україною, як те, що вони в черговий раз захочуть приїхати на свої гастролі і вигрібати наші бабки. І ось тут вже завдання українців себе поважати і не ходити на їхні концерти, а бойкотувати їх або як мінімум закидати гнилими помідорами. Адже людина, яка схвалює війну, вона, вибачте, не має права називатися діячем культури. Це жополиз у прямому сенсі, людина залякана, яка чекає від режиму якусь «конхветку». І дуже смішно, якщо зараз у нас тикають пальцями і кричати «радикали» і «фашисти», тоді як справжній фашизм тепер відбувається лише в Росії – зараз відбуваються якісь процеси, які дуже схожі на ті, що відбувалися в Німеччині в першій половині ХХ століття.

Представники України вже третій рік поспіль брали участь у програмі «Транзит: Польща – Україна – Білорусь», яка скерована на спільну промоцію у Німеччині польської, української та білоруської літератури.
 
(За матеріалами Білоруської редакції Радіо Свобода)

Yuri Andrukhovych - Культура й стиль життя Україна – у центрі уваги на Лейпцизькому …

March 15, 2014 @ 1:25 pm - UA
Tags:

Зачовгана фраза Некрасова “Поетом можеш ти не бути, але громадянином бути зобов’язаний” останніми місяцями стала лунати по-новому. Принаймні так вважає відомий український письменник Юрій Андрухович, для котрого публіцистика нині вийшла на переднє тло. Упродовж усього протистояння “майданівців” і “беркутівців” Андрухович у своїй газетній колонці щотижня коментував події в Україні. А віддавши матеріал до друку, одягався тепліше, брав шолом і йшов на Майдан.

Адже залишатися вдома, як він вважав, означало піддатися паніці. З одного боку, повідомлення на сайтах Twitter і Facebook, опубліковані різними людьми, допомагали скласти практично повну картину того, що відбувалося. Але в інтернеті з’являлося і багато фальшивої інформації – наприклад, про те, що під Києвом уже стоять танки, чи що на Майдані майже всі загинули.

Ліки від страху

Найкращими ліками від паніки та страху було – самому піти у центр Києва. “Коли ти стоїш на Майдані разом з іншими протестувальниками, тобі нічого не страшно. Ти відчуваєш, що там усі тримаються разом і всі один одного захищають. Це неймовірне відчуття”, – розповів Юрій Андрухович під час дискусії, організованої DW на Лейпцизькому книжковому ярмарку.

Повідомлення ЗМІ про те, що революцію в Києві здійснили фашисти й націоналісти, письменник, якого багато читають у Німеччині, називає брехнею. “Як я втомився пояснювати, що я, моя дружина і донька – не фашисти, то я вирішив написати універсальний текст і розповісти у ньому якомога більшій кількості людей про події на Майдані”, – розповідає Юрій Андрухович.

Цей відкритий лист переклали дванадцятьма мовами, у тому числі англійською, німецькою, турецькою та китайською. Його надрукували провідні газети Європи. А для берлінського видавництва Fototapeta воно стало відправною точкою для публікації збірки есеїв про українську революцію.

Юрій Андрухович не є членом якоїсь партії. Він відносить себе радше до політичних мислителів, ніж до політичних діячів. Тож ким він був на Майдані? Письменником чи активістом протестного руху? “Я був краплею у морі людей, які вийшли на захист свободи та справедливості”, – відповідає Юрій Андрухович.

Культура формує

Революція, подібна до тієї, що відбулася в Україні, неможлива зараз у Білорусі, вважає письменник з Мінська Артур Клинов, котрий брав участь у дискусії DW на Лейпцизькому книжковому ярмарку. “Те, що відбулося у Києві, – заслуга не політиків, а пересічних громадян країни”, – наголосив Клинов. Чималу роль у цьому відграла культура, котра, на його думку, останніми роками розвивалася в Україні більш інтенсивно, ніж у Білорусі. Вона значною мірою підготувала покоління вільних, готових до змін громадян.

Артур Клинов наголошує, що і білоруське суспільство поступово змінюється: йде активний процес формування нації і громадянської самосвідомості. “Але є небезпека, що ми можемо не встигнути, – застерігає Клинов.- Якщо Україну намагаються з’їсти по шматочках, то Білорусь проковтнуть цілком”.

На його думку, незалежна культура має стати форпостом для захисту суверенітету Білорусі. “Культура формує вільних громадян, котрі у час ікс, коли прийде час, стануть на захист країни”, – вважає він. Але поки у Білорусі не буде реалізований “проект культура”, політичні зміни, на його думку, малоймовірні.

Yuri Andrukhovych - Вечір вільної поезії: Сергій Жадан, Юрій Андрухович та молоде …

March 14, 2014 @ 6:56 pm - UA
Tags:

Поезія завжди була індикатором часу, а поети – голосом народу. Про що говорить сьогодні Сергій Жадан, що болить Юрію Андруховичу, що значить ВОЛЯ для молодого покоління поетів

Сергій Жадан та Юрій Андрухович у прямому включені з Лейпцигу вестимуть діалог із відвідувачами “Часопису” та Павлом Коробчуком, Богданом-Олегом Горобчуком, Танею-Марією Литвинюк, Олегом Романенком, Олегом Коцаревим, Тарасом Малковичем.

Спеціальний гість – Таня Гаврилюк (Dach Daughters).
Також відбудеться показ кращих зразків світової та української відеопоезії.

Місце:
Креативний простір “Часопис”

Лектори:
Малкович Тарас,Коробчук Павло,Коцарев Олег,Горобчук Богдан-Олег

Вартість:
За умовами Простору грн.







Yuri Andrukhovych

Iuri Andrukhóvitx - Jurij Andruchovyč - Jurij Andruchowytsch - Yuri Andrukhovych - Jurij Andruĥoviĉ - Yuri Andrujovich - Iouri Androukhovitch - Jurij Andruhovič - ユーリー・アンドルホーヴィチ - Jurij Andrukhovytsj - Jurij Andruchowycz - Yuri Andrujovich - Iuri Andruhovîci - Юрий Андрухович - Юрій Андрухович

 

 

 











Twitter is working on the new search widget.

For the time being use this link:

#андрухович

Loading...
Loading...

Who-El.se?

Welcome to Name.ly!

Global

  • Home of "who-el.se"
  • Home of "many.at"
  • Home of "name.ly"
  • Home of
<h1>&nbsp;</h1> <div class="toc-about clearfix"><img alt='' src='http://who-el.se/avatar/blog-c0IjB-128.png' class='avatar avatar-128' height='128' width='128' /> <h1><a href="http://andrukhovych.com" class="header">Yuri Andrukhovych</a></h1><p>Iuri Andrukhóvitx - Jurij Andruchovyč - Jurij Andruchowytsch - Yuri Andrukhovych - Jurij Andruĥoviĉ - Yuri Andrujovich - Iouri Androukhovitch - Jurij Andruhovič - ユーリー・アンドルホーヴィチ - Jurij Andrukhovytsj - Jurij Andruchowycz - Yuri Andrujovich - Iuri Andruhovîci - Юрий Андрухович - Юрій Андрухович</p> </div><!-- class="about clearfix" --><h1>&nbsp;</h1> <div id="mysitesnoframes" class="sites_content"><ul> <li><a rel="nofollow" href="http://www.amazon.com/s/ref=ntt_athr_dp_sr_1?_encoding=UTF8&amp;sort=relevancerank&amp;search-alias=books&amp;ie=UTF8&amp;tag=knyhar-20&amp;field-author=Yuri Andrukhovych" target="_blank" ><img src="/wp-content/images/icons/32/amazon.png" width="32" height="32" /><strong>Amazon</strong>amazon.com</a></li> <li><a rel="nofollow" href="http://www.amazon.com/s/ref=ntt_athr_dp_sr_1?_encoding=UTF8&amp;sort=relevancerank&amp;search-alias=books&amp;ie=UTF8&amp;tag=knyhar-20&amp;field-author=IUrii Andrukhovych" target="_blank" ><img src="/wp-content/images/icons/32/amazon.png" width="32" height="32" /><strong>Amazon (2)</strong>amazon.com</a></li> <li><a rel="nofollow" href="http://www.amazon.de/s/ref=ntt_athr_dp_sr_1?_encoding=UTF8&amp;tag=knyhar-20&amp;search-alias=books-de&amp;field-author=Juri Andruchowytsch" target="_blank" ><img src="http://www.google.com/s2/favicons?domain=amazon.de" width="32" height="32" /><strong>Amazon (DE)</strong>amazon.de</a></li> <li><a rel="nofollow" href="http://www.amazon.co.uk/s/ref=ntt_athr_dp_sr_1?_encoding=UTF8&amp;tag=knyhar-20&amp;search-alias=books-uk&amp;field-author=Yuri Andrukhovych" target="_blank" ><img src="http://www.google.com/s2/favicons?domain=amazon.co.uk" width="32" height="32" /><strong>Amazon (UK)</strong>amazon.co.uk</a></li> <li><a rel="nofollow" href="http://www.facebook.com/pages/Yuri-Andrukhovych/107695919259731" ><img src="/wp-content/images/icons/32/facebook.png" width="32" height="32" /><strong>Wiki@Facebook</strong>facebook.com</a></li> <li><a rel="nofollow" href="http://andruhovych.info/" ><img src="http://www.google.com/s2/favicons?domain=andruhovych.info" width="32" height="32" /><strong>Fan club</strong>andruhovych.info</a></li> <li><a rel="nofollow" href="http://twitter.com/#search?q=андрухович" ><img src="/wp-content/images/icons/32/twitter.png" width="32" height="32" /><strong>Twitter (UA)</strong>twitter.com</a></li> <li><a rel="nofollow" href="http://en.wikipedia.org/wiki/Andrukhovych" ><img src="/wp-content/images/icons/32/wikipedia.png" width="32" height="32" /><strong>Wikipedia (EN)</strong>wikipedia.org</a></li> <li><a rel="nofollow" href="http://uk.wikipedia.org/wiki/Андрухович_Юрій_Ігорович" ><img src="/wp-content/images/icons/32/wikipedia.png" width="32" height="32" /><strong>Wikipedia (UA)</strong>wikipedia.org</a></li> <li><a rel="nofollow" href="http://www.youtube.com/results?search_query=andrukhovych" ><img src="/wp-content/images/icons/32/youtube.png" width="32" height="32" /><strong>YouTube (EN)</strong>youtube.com</a></li> <li><a rel="nofollow" href="http://www.youtube.com/results?search_query=андрухович" ><img src="/wp-content/images/icons/32/youtube.png" width="32" height="32" /><strong>YouTube (UA)</strong>youtube.com</a></li> <li><a rel="nofollow" href="https://www.facebook.com/ra.gazzo.52" target="_blank" ><img src="/wp-content/images/icons/32/facebook.png" width="32" height="32" /><strong>Sofija Andrukhovych (FB)</strong>facebook.com</a></li> <li><a rel="nofollow" href="http://en.wikipedia.org/wiki/Sofia_Andrukhovych" ><img src="/wp-content/images/icons/32/wikipedia.png" width="32" height="32" /><strong>Sophia (Wiki)</strong>wikipedia.org</a></li> </ul></div> Your browser does not handle frames, which are required to view the sites in tabs. Please upgrade to a more modern browser.<br /><br />