Yuri Andrukhovych - Юрій Андрухович відгукнувся на смерть Лу Ріда

October 30, 2013 @ 1:08 pm - UA
Tags:

Текст роздумів письменника про рок-музику було опубліковано на сайті ТСН.

“Як усе-таки швидко ширяться новини Інтернетом: буквально вчора мій румунський друг написав мені, що помер Лу Рід. Я зайшов до Вікіпедії – і там він теж уже помер. Не такий вже, зрештою, молодий – 71 рік, а проте, як усі засмутилися.

Засмутилися ми з моїм румунським другом, засмутився Джон Зорн і музиканти з “Металіки”. Засмутилися Пітер Ґебріел та Девід Бові. Засмутились у своєму Тернополі Зорян та Світлана Безкоровайні, українські промотори психоделічної музики.

Засмутився поет Петро Мідянка. Тепер, може, він знову напише якийсь пречудовий вірш, але вже не про Андрія Вархолу, чи то пак Енді Воргола, а про маленького єврейського хлопчика з далекими коренями десь у межах старої Російської імперії, що став леґендою й ґуру рок-н-ролу.

Лу Ріда в СРСР не знали, проте всі в СРСР знали Діна Ріда, якого втім ніхто не знав у США, хоч він було навіть і прапор їхній спалював. Лу Рід натомість укупі з моїм улюбленим Джоном Кейлом заснував “The Velvet Underground” – і за одну вже цю назву заслуговує неміряний масив вічної та вдячної пам’яті.

Його “Венеру в хутрі” я готовий слухати щодня по кілька разів на день. І якби не агресивне православ’я з його ще агресивнішим “Митним союзом”, я залюбки написав би цю колонку про них, про музичних святих нашого часу, всіх тих, кому нині далеко за 60 або перевалило на восьмий десяток, а коли ми були дітьми, то запам’ятали їх молодими.

Ще зовсім трохи – й вони мало не щодня падатимуть з дерева життя, мов перестиглі грушки. Тож раз за разом у наших маленьких українських містах хтось болісно схлипуватиме: “Не встигли побувати на концерті”.

А також: “Недооцінили за життя”. Або: “Зраджували з усілякими музичними одноденками”. Або: “Відклали на потім новий альбом чи фільм”. І ще: “Вкотре забули порадити “Велвет Андеґраунд” молодшим друзям”.

Якби не ці, з бородами та хрестами, “брати-росіяни”, я б уже точно писав тільки про музику. Але й до неї вони добралися. Бо що там у них на часі – черговий тур на підтримку “братерства і миру”?

Вони знову стоять при наших базарах. Усі як один товсті, з бородами, з червоними від алкоголю й нещадного осіннього сонця мармизами, збирають на свої православні церкви, косять очима в бік молоденьких дівчат, а частіше хлопців. При центральних універмагах такі нерідко стоять рачки, б’ють чолами об асфальт, відлякуючи перехожих.

Ніби персонажі якогось Достоєвського, що замолюють свої незліченні смертні гріхи. Брутальних і диких, схожих на лісових тварин, ви завжди легко відрізните їх від повсякчас охайних і ввічливих греко-католиків.

То вже б, може, краще Медведчук із Путіним виділили кошти, щоб якось відмити й відіпрати своїх місіонерів? А вже потім хай концерти, гульбища та всі інші “сатанинския игрища”?

Колись, років зо п’ять тому, Івано-Франківськ виявився єдиним містом, куди всю цю вакханалію з “хрестителями” не допустили. Ні “ДДТ”, які в Росії виступають нібито проти Путіна, а в Україні чомусь за нього, ні їхніх братів менших карамазових. Не знаю, скількох невиїзних їхніх фанів це скривдило, але я був навіть гордий за своє місто.

Ну скільки вже можна нас хрестити, навертати, катихиздити? Яку психологічну травму потрібно нанести усім цим православнутим митно-союзникам, щоб вони врешті закрились у своєму союзі й не ґвалтували б наші вуха та площі?

А Емір Кустуріца? На батьківщині його вже мають за такого собі “юго-Нікіту”. Коли я з прикрістю розповідаю знайомим сербам, що от буде в нас тут Емір містами ганьбитися, агітувати за Митний Союз і проти Європи, а талановитий режисер же, любив я його, то вони у відповідь: “Забудь про нього. Він уже давно наш місцевий Нікіта Міхалков”.

Так, ніби прізвище останнього стало своєрідним мемом, ознакою невиліковної імперської хвороби. Майстер тонкої психологічної пластики взявся будувати гігантські монументи: “Рускій витязь повинен перемогти”. Аякже! Бо з ним, як ангел-охоронець на плечі, Нікіта Міхалков, обриданий.

І ще – всі ці їхні підлабузники, персональні “святі отці”, ленінці, комсомольці, та ще й наші бідолахи-лабухи, котрі, може, і справді вірять у благі путінські наміри: вшанування полеглих дідів, зниження ціни на газ. Діди і газ – от які важелі в Путіна!

Та дали б уже тим дідам спочивати з миром, скільки вже можна товктися по їхніх кістках? Нам ось тепер, сьогодні, жити, а діди, я впевнений, якби могли, так само знавісніли б, дивлячись на все це лицемірство та мракобісся.

Перечитую останній абзац і бачу, що мене заносить у лють. Мова стає злою й патетичною. А я ж починав зі світлої пам’яті Лу Ріда, поета, перформера і живого класика, якого позавчора зненацька не стало.

“Венеру в хутрі” якого я зараз переслухаю ще з десяток разів у різних виконаннях. Чого й вам бажаю. Наповнімо себе і світ вільною доброю музикою – й буде їм но пасаран.”

Читайте також: Помер соліст The Velvet Underground Лу Рід

Yuri Andrukhovych - У США вручили премію Антоновичів

October 21, 2013 @ 9:02 pm - UA
Tags:

За більш ніж 30 років існування Фундації Антоновичів було вручено понад 60 премій, серед лауреатів яких були такі відомі в літературі й науці фігури, як Орест Субтельний, Дейвід Сондерс, Роберт Конквест, Збігнєв Бжезінський, Богдан Гаврилишин, Ярослав Дашкевич, Юрій Андрухович, Ліна Костенко, Оксана Забужко, Богуміла Бердиховська та інші.


В США вручили премию Антоновичей

<!–     –>

Директор Центру досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства Києво-Могилянської академії Леонід Фінберг отримав цьогорічну премію Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів.

Про це повідомляє посольство України в США, що виступило одним з організаторів церемонії вручення премії.

“Цього року лауреатом нагороди став директор Центру досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства національного Університету Києво-Могилянська академія, член президії Єврейської конфедерації України і головний редактор видавництва “Дух і літера”Леонід Фінберг”, – йдеться в повідомленні.

Він був удостоєний цієї премії за особистий внесок у розвиток громадянського суспільства в Україні.

Усього за більш ніж 30 років існування Фундації Антоновичів було вручено понад 60 премій, серед лауреатів яких були такі відомі в літературі й науці фігури, як Орест Субтельний, Дейвід Сондерс, Роберт Конквест, Збігнєв Бжезінський, Богдан Гаврилишин, Ярослав Дашкевич, Юрій Андрухович, Ліна Костенко, Оксана Забужко, Богуміла Бердиховська та інші.

Посол України в США Олександр Моцик зазначив вагомий внесок Фонду Антоновичів у збереження та відновлення історичної спадщини України, розвиток українознавства, а також популяризацію надбань України у світі, формування її позитивного міжнародного іміджу.

Нагадаємо: у 1980 році подружжя Антоновичів, яке тоді мешкало у Вашингтоні, створило фундацію, метою якої є допомога розвитку культури України, а також підтримка розуміння між українськими та американськими народами. Діяльність організації була продовжена і після смерті Тетяни (у 2001 р.) та Омеляна (у 2008 р.) Антоновичів. Керівниками Фундації наразі є Роман Слоневський, Ігор Воєвідка і Андрій Левицький.

Серед проектів Фундації Антоновичів в Україні – капітальна реставрація Бібліотеки ім. Василя Стефаника у Львові, реставрація та обладнання бібліотеки Національного Університету Києво-Могилянська академія, будівництво музею “Бойківщина” в місті Долина та спорудження там же пам’ятника “Борцям за українську державність”. За матеріалами: Укрінформ

Читайте також:

Від Петра Могили до Омеляна Антоновича

Імена Антоновичів, імені Антоновичів

Людина, яка живе в бібліотеці

Він будив у наших душах України


Yuri Andrukhovych - Юрій Андрухович дивується з комуністичної назви Кіровограда

October 16, 2013 @ 9:05 am - UA
Tags:

Кіровоград – один з двох обласних центрів із комуністичним діячем у назві. Питання про радянську назву Кіровограда виніс на всеукраїнський рівень письменник Юрій Андрухович.
“Міста Кіровакан у Вірменії немає вже з два десятки років. Кіровабада немає вже давно ні в Азербайджані, ані в Таджикистані. А у нас, в Україні, Кіровоград є.” -пише у своєму блозі на ТСН Юрій Андрухович.
На роздуми про це його штовхнула розмова із давнім другом, художником Ігорем Смичиком, який мешкає у Кіровограді і вже багато років викладає у художній школі.

З усіх обласних центрів України на сьогодні залишаються два з комуністичними діячами в назвах – Кіровоград і Дніпропетровськ. У другому, щоправда, більшовик Петровський проступає не так явно – він захований за географічно нейтральним Дніпром. Є ще, звісно, утворений за тим же принципом Дніпродзержинськ, де Дзержинського сховати значно складніше – надто вже активно ріже слух прізвище “залізного Фелікса”. Проте Дніпродзержинськ – не обласний центр, він почекає збоку.” – пише Андрухович.

Усі інші обласні центри в нас, дякувати Богу, при своїх історичних нормальних іменах. За винятком Хмельницького та Івано-Франківська, але то дві окремі історії. Першому, до речі, таки пасував би його первісний, милий і домашній Проскурів. Другий же за посередництвом невідпорного Івана Франка свого часу (на початку 1960-х) хитромудро викрутився від катастрофічного перейменування на якийсь Комсомольськ-Прикарпатський.

Так от. Кіровоград. Він, виявляється, спершу встиг побувати Зінов’євськом. Аж раптом убили Кірова, вбивцею ж (головним, від якого – всі ниті змовницької контрреволюційної павутини) оголосили того ж таки Зінов’єва, що на його честь був Зінов’євськ. Тож місто перейменували, забравши від нього ім’я вбивці й тут-таки надавши ім’я жертви. Тобто був Каїнськом, а став Авелеградом, приблизно так. Міста Кіровакан у Вірменії немає вже з два десятки років. Кіровабада немає вже давно ні в Азербайджані, ані в Таджикистані (був і в тих, і в тих). А у нас, в Україні, Кіровоград є.” – дивується автор.

Висловився письменник і щодо перейменування міста:

То що, скажете, повертатися до початків, до витоків? До Єлисаветграда? Не найгіршою ж була для України Єлисавета-цариця: покохала Розумовського, Олексу, гетьманат повернула, Кирило-гетьман при ній у перуці й кафтані гоголем ходив. А могла і б і Січ зруйнувати, як деякі. До того ж, кажуть окремі єлисаветяни, й цариця в тій історичній назві не цариця ніяка, а Свята Єлисавета – матінка Івана Хрестителя. Ми ж хіба не християни, щоб її цуратися? Ну так, маніпулювати свідомістю (особливо якщо в переважної більшості населення вона у критичному дефіциті) у нас навчилися філігранно. У нас тепер і Столипін “великий українець”, і Денікін, здається, вже також. А Муравйов? От Муравйова б у “великі українці”! Як це ще досі влада не здогадалася? Де пам’ятні дошки, пам’ятники де? Щорсу є, а Муравйову нема? “Ти розумієш, – кажу я в телефон до схвильованого темою перейменування далекого друга, – такі часи, що все українське демонтують. Шевельовську дошку в Харкові – й ту знищили!” Але Ігор не здається – на те він мені і приклад, і зразок. Поступово я й сам починаю вірити в його версію майбутньої назви. Треба ж нарешті заповнити чимось центральним і своїм такий порожнистий, весь у колоніальних дірках, центр цієї країни.”

Сподобалася стаття?Поділитися:

Yuri Andrukhovych - У Коломиї Юрій Андрухович презентуватиме свої доробки

October 9, 2013 @ 9:16 am - UA
Tags:

Один з найвідоміших українських письменників, Патріарх літературного угруповання “Бу-Ба-Бу”, представник Станіславського літературного феномену Юрій Андрухович презентуватиме в Коломиї свої творчі доробки.

Юрій Андрухович народився у Станіславі (Івано-Франківськ), закінчив редакторське відділення Львівського поліграфічного інституту (1982) та Вищі літературні курси при літературному інституті в Москві (1991).

Автор поетичних збірок “Небо і площі”, “Середмістя”, “Екзотичні птахи і рослини” та “Пісні для мертвого півня”. У центрі прозового доробку – романи “Рекреації”, “Московіада”, “Перверзія”, “Дванадцять обручів” та “Таємниця. Замість роману”. Есеїстика Андруховича на сьогодні видана двома збірками – “Дезорієнтація на місцевості” та “Диявол ховається в сирі”. Книги письменника перекладено й видано у Польщі, Німеччині, Канаді, Угорщині, Фінляндії, Росії, Сербії, США, Швейцарії, Іспанії, Чехії.

Початок зустрічі о 16.00 год.

При використанні матеріалів обов’язкове посилання на Коломия ВЕБ Портал

 

Yuri Andrukhovych - Юрій Андрухович приїде в Драгоманова

October 8, 2013 @ 7:17 am - UA
Tags:

У гуманітарному корпусі Національного педагогічного університету імені Драгоманова пройде творча зустріч з Юрієм Андруховичем. Поспілкуватися з письменником запрошують до актової зали інституту.

Юрій Андрухович – український поет, прозаїк, есеїст, перекладач, редактор за освітою. У 1985 році разом із Олександром Ірванцем та Віктором Небораком заснував літературне угруповання “Бу-Ба-Бу”. Автор поетичних збірок “Небо і площі”, збірки есе “Диявол ховається в сирі”, “Лексикон інтимних міст” та інших. Твори Андруховича перекладають приблизно двадцятьма мовами світу.

Всіх охочих чекають о 14:00 в Інституті української філології та літературної творчості Малишка по вулиці Тургенівській, 8/14. Вхід на творчу зустріч безкоштовний.

 

Теги: Андрухович, Київ, письменник







Yuri Andrukhovych

Iuri Andrukhóvitx - Jurij Andruchovyč - Jurij Andruchowytsch - Yuri Andrukhovych - Jurij Andruĥoviĉ - Yuri Andrujovich - Iouri Androukhovitch - Jurij Andruhovič - ユーリー・アンドルホーヴィチ - Jurij Andrukhovytsj - Jurij Andruchowycz - Yuri Andrujovich - Iuri Andruhovîci - Юрий Андрухович - Юрій Андрухович

 

 

 











Twitter is working on the new search widget.

For the time being use this link:

#андрухович

Loading...
Loading...

Who-El.se?

Welcome to Name.ly!

Global

  • Home of "who-el.se"
  • Home of "many.at"
  • Home of "name.ly"
  • Home of
<h1>&nbsp;</h1> <div class="toc-about clearfix"><img alt='' src='http://who-el.se/avatar/blog-c0IjB-128.png' class='avatar avatar-128' height='128' width='128' /> <h1><a href="http://andrukhovych.com" class="header">Yuri Andrukhovych</a></h1><p>Iuri Andrukhóvitx - Jurij Andruchovyč - Jurij Andruchowytsch - Yuri Andrukhovych - Jurij Andruĥoviĉ - Yuri Andrujovich - Iouri Androukhovitch - Jurij Andruhovič - ユーリー・アンドルホーヴィチ - Jurij Andrukhovytsj - Jurij Andruchowycz - Yuri Andrujovich - Iuri Andruhovîci - Юрий Андрухович - Юрій Андрухович</p> </div><!-- class="about clearfix" --><h1>&nbsp;</h1> <div id="mysitesnoframes" class="sites_content"><ul> <li><a rel="nofollow" href="http://www.amazon.com/s/ref=ntt_athr_dp_sr_1?_encoding=UTF8&amp;sort=relevancerank&amp;search-alias=books&amp;ie=UTF8&amp;tag=knyhar-20&amp;field-author=Yuri Andrukhovych" target="_blank" ><img src="/wp-content/images/icons/32/amazon.png" width="32" height="32" /><strong>Amazon</strong>amazon.com</a></li> <li><a rel="nofollow" href="http://www.amazon.com/s/ref=ntt_athr_dp_sr_1?_encoding=UTF8&amp;sort=relevancerank&amp;search-alias=books&amp;ie=UTF8&amp;tag=knyhar-20&amp;field-author=IUrii Andrukhovych" target="_blank" ><img src="/wp-content/images/icons/32/amazon.png" width="32" height="32" /><strong>Amazon (2)</strong>amazon.com</a></li> <li><a rel="nofollow" href="http://www.amazon.de/s/ref=ntt_athr_dp_sr_1?_encoding=UTF8&amp;tag=knyhar-20&amp;search-alias=books-de&amp;field-author=Juri Andruchowytsch" target="_blank" ><img src="http://www.google.com/s2/favicons?domain=amazon.de" width="32" height="32" /><strong>Amazon (DE)</strong>amazon.de</a></li> <li><a rel="nofollow" href="http://www.amazon.co.uk/s/ref=ntt_athr_dp_sr_1?_encoding=UTF8&amp;tag=knyhar-20&amp;search-alias=books-uk&amp;field-author=Yuri Andrukhovych" target="_blank" ><img src="http://www.google.com/s2/favicons?domain=amazon.co.uk" width="32" height="32" /><strong>Amazon (UK)</strong>amazon.co.uk</a></li> <li><a rel="nofollow" href="http://www.facebook.com/pages/Yuri-Andrukhovych/107695919259731" ><img src="/wp-content/images/icons/32/facebook.png" width="32" height="32" /><strong>Wiki@Facebook</strong>facebook.com</a></li> <li><a rel="nofollow" href="http://andruhovych.info/" ><img src="http://www.google.com/s2/favicons?domain=andruhovych.info" width="32" height="32" /><strong>Fan club</strong>andruhovych.info</a></li> <li><a rel="nofollow" href="http://twitter.com/#search?q=андрухович" ><img src="/wp-content/images/icons/32/twitter.png" width="32" height="32" /><strong>Twitter (UA)</strong>twitter.com</a></li> <li><a rel="nofollow" href="http://en.wikipedia.org/wiki/Andrukhovych" ><img src="/wp-content/images/icons/32/wikipedia.png" width="32" height="32" /><strong>Wikipedia (EN)</strong>wikipedia.org</a></li> <li><a rel="nofollow" href="http://uk.wikipedia.org/wiki/Андрухович_Юрій_Ігорович" ><img src="/wp-content/images/icons/32/wikipedia.png" width="32" height="32" /><strong>Wikipedia (UA)</strong>wikipedia.org</a></li> <li><a rel="nofollow" href="http://www.youtube.com/results?search_query=andrukhovych" ><img src="/wp-content/images/icons/32/youtube.png" width="32" height="32" /><strong>YouTube (EN)</strong>youtube.com</a></li> <li><a rel="nofollow" href="http://www.youtube.com/results?search_query=андрухович" ><img src="/wp-content/images/icons/32/youtube.png" width="32" height="32" /><strong>YouTube (UA)</strong>youtube.com</a></li> <li><a rel="nofollow" href="https://www.facebook.com/ra.gazzo.52" target="_blank" ><img src="/wp-content/images/icons/32/facebook.png" width="32" height="32" /><strong>Sofija Andrukhovych (FB)</strong>facebook.com</a></li> <li><a rel="nofollow" href="http://en.wikipedia.org/wiki/Sofia_Andrukhovych" ><img src="/wp-content/images/icons/32/wikipedia.png" width="32" height="32" /><strong>Sophia (Wiki)</strong>wikipedia.org</a></li> </ul></div> Your browser does not handle frames, which are required to view the sites in tabs. Please upgrade to a more modern browser.<br /><br />