Yuri Andrukhovych - Юрій Андрухович: Україна втомилася не від революцій, а від …

July 10, 2013 @ 2:31 pm - UA
Tags:

 На вашу думку, сучасна молодь здатна на протест?

Юрій Андрухович: Безумовно, так. Але протест має різні форми. Мене в сьогоднішній Україні передусім цікавлять масові політичні протести. З ними поки що все йде не найкращим чином. Зокрема й тому, що молодь, тобто перш за все студентство, ще не налаштувалася на «хвилю». У цих словах знову є деяка неточність: насправді серед студентів є багато активістів, сміливих і тямущих молодих людей. Але вони поки що одиниці на загальному тлі. Штука ж у тому, щоб на протести молодь вийшла масово, цілими університетами. А загальне тло ще не визріло. Пам’ятаю, як воно протягом лічених днів визріло восени 2004-го. Сподіваюся подібного ефекту у відносно недалекому майбутньому. Зовнішні обставини сприятимуть, я впевнений.

– Більшість ваших колег неохоче стежать за політичним життям в країні, зосереджуючись виключно на мистецтві. Що спонукає вас активно висловлювати свої погляди?

Юрій Андрухович: Висловлююся, коли мене запитують. Сам ніяких заяв не роблю. Але до мене періодично звертаються журналісти, і тоді кажу те, що думаю. Моє різке несприйняття політичної ситуації в нашій країні насправді має суто естетичне підґрунтя: мені не подобається ця потворність. Висловлююся таким чином, щоб цю потворність ясніше відчули й побачили інші. Бо є мільйони людей, для яких ця потворність стала нормою, вони і думати не хочуть про те, що може бути інше життя, справедливіше. І те, що я висловлюю, може ними – не мільйонами, звісно, але все-таки – струсонути. Можливо, це спонукає їх одного прекрасного дня активно проти потворності виступити. Ось така утопія.

– В одному з інтерв’ю ви прогнозували, що рано чи пізно «українці повинні вийти проти влади». Чи не втомилась країна від революцій?

Юрій Андрухович: Ні, вона втомилася від застою. А застій – це деградація. Як ми могли втомитися від революцій, коли їх у нас було лише дві, та й ті «недо»? У 1989 – 1991 роках наша революція не встигла набрати обертів, як розвалився Союз, і вона стала начебто неактуальною. У 2004-му вона заповідалася на справжню і зрілу, але її спустили на гальмах ті, котрим вона нібито принесла перемогу, тобто владу. Ні, країна не втомилася, а завмерла в очікуванні слушного революційного моменту!

– Ви критикували попередню владу, критикуєте й теперішню. Не боїтесь отримати репутацію «противсіхівця»?

Юрій Андрухович: Та чого ж боятися – мені цю репутацію давно навісили. Несправедливо, але хай би всі несправедливості обмежувалися такими. Так, я критикував і критикуватиму будь-яку владу, бо влада на те є, щоб її критикувати. Влада – це особливий привілей, за який треба платити. Зокрема й тим, що тебе нещадно критикують. І головне – завжди мають за що. Влада розбещує, її необхідно обмежувати, ставити їй червоні прапорці. Влада тільки тоді може діяти в інтересах суспільства, коли стає своєрідним хлопчиком для биття. Я справді критикував попередню владу, але радше як своїх, котрі розчаровують. Теперішніх натомість не те що критикую – нападаю на них як на чужих, котрі захопили і зігнули в баранячий ріг донедавна ще вільну країну. Проте сила їхня в тому, що на таких, як я, вони не зважають – нападай на них чи не нападай, їм однаково. Хіба що під Межигір’ям станеш – тоді звернуть увагу… Й віддадуть під суд.

– Письменник – вічний бунтар і потребує постійного протистояння? Наскільки політична ситуація впливає на митця?

Юрій Андрухович: Не можна узагальнювати. На одних митців політика впливає сильніше, на інших майже не впливає. Це залежить від – назовімо це так – соціального інстинкту. Чи соціального темпераменту.

Я найкраще пишу, коли навколо мене все гаразд. Але не можу сидіти склавши руки в очікуванні цього. Бо «все гаразд» у нашому житті буває рідко. Так можна взагалі нічого не написати. Щодо бунтарства, то так, тут якраз узагальнити можна. Без бунту, протесту людини немає. Опір злу є категоричним виявом людського в людині. Мистецтво також є категоричним виявом людського в людині. Опір і мистецтво взаємно доповнювані.

– У вас вийшла збірка вибраної поезії «Листи в Україну». Можливо, варто чекати й нового прозового твору?

Юрій Андрухович: Чекати варто, але, мабуть, не цього року. Я цього року багато перекладав – зробив для Черкаського драмтеатру «Дванадцяту ніч» Шекспіра, щойно завершив складну у мовному плані «Прогулянку» великого швейцарського письменника Роберта Вальзера, у нас фактично невідомого. Закінчив Вальзера, віддихався – і роззирнувся навколо себе. З’явився простір. Можна думати над чимось новим і своїм. Напишу зо п’ять оповідань для своєї майбутньої книжки про негідників та нечестивців. А там і роман визріє.

– Вірші з «Листів» писались на початку 90-х, але багато з них залишаються політично актуальними. Чому так відбувається?

Юрій Андрухович: Свідчити це може тільки про одне: Україна була і залишається частиною «совка». Ми начебто вже 22 роки як його позбулись, а насправді він нікуди не подівся, ми в ньому. За теперішньої влади це особливо відчутно, хоч і «папєрєднікі» їхні не надто нас від нього визволяли, але ось ці теперішні – то просто гаплик. Суміш бандита з чекістом – це і є сутність совка, його квінтесенція.

– Які культурно-мистецькі події плануєте відвідати? У яких проектах братимете участь найближчим часом?

Юрій Андрухович: Щодо моїх власних проектів, то їх поки що два – Werwolf Sutra зі швейцарськими музикантами Верою Капеллер і Петером-Конрадіном Цумтором, це мої вірші, які ми поклали на музику. Вера – геніальна піаністка, а Петер-Конрадін барабанщик. Маємо надію показати це у Львові під час Форуму видавців. Тим часом готуємо для АртПоля (липневий фестиваль в Унежі над Дністром) літературно-музично-візуальний перформенс «Альберт» за моїм оповіданням. Тут маю щастя співпрацювати з двома іншими чудовими митцями, до речі, львів’янами – Уляною Горбачевською та Марком Токарем.

Олена Гутик, ВЗ

Yuri Andrukhovych - Автор «Зеленої лампи» на ТВі назвав Тітушка новим символом …

July 5, 2013 @ 8:36 am - UA
Tags:

Від золотих ланцюгів – до золотих туалетів, від дешевих спортивних костюмів – до елітних спортивних машин. Науку про несмак і безграмотність назвали «Жлобологія». Видання презентував засновник «Союзу вольних художників», автор та ведучий програми «Зелена лампа» на телеканалі ТВі Антін Мухарський.

 

У презентованій збірці думки про український примітивізм виклали Юрій Андрухович, Лесь Подерв’янський, Богдан Жолдак, Іван Малкович, Юрій Винничук та багато інших. Від письменників і художників дрібку перцю дістали й наші можновладці.

 

«Роз’їжджання на “Лексусі” чи цих “кубіках”, які підрізають простих громадян, перекривання вулиць, коли якісь великодержавні жлоби мусять дістатись кудись, на тлі зубожілої бідної країни, коли люди хизуються своїми статками, – ось це є жлобство», – вважає Антін Мухарський.

 

Ідеолог проекту каже: недалекоглядність найвищих посадовців поширюється на все суспільство. Тож новим символом побутового жлобізму став сумнозвісний Вадим Тітушко, звинувачений у побитті журналістів під час акцій 18 травня. Художник Андрій Єрмоленко зобразив його на картині. А сам на презентацію «Жлобології» одягнувся у стилі героя, у спортивні штани відомого бренду. Автори сподіваються, що їм вдасться привернути увагу до проблеми жлобства й зробити країну принаймні чистішою.  А погортати сторінки видання можна буде у вересні на 20-му Форумі видавців у Львові – тоді відбудеться офіційна презентація.

 

Відео дивіться тут.

Yuri Andrukhovych - Мухарський презентував видання про жлобів, VIP-кортежі й …

July 4, 2013 @ 9:29 pm - UA
Tags:

Від золотих ланцюгів – до золотих туалетів, від дешевих спортивних костюмів – до елітних спортивних машин. Науку про несмак і безграмотність назвали “Жлобологія”. Видання презентував засновник “Союзу вольних художників”, ведучий програми “Зелена лампа” на телеканалі ТВі Антін Мухарський.

У презентованій збірці думки про український примітивізм виклали Юрій Андрухович, Лесь Подерв’янський, Богдан Жолдак, Іван Малкович, Юрій Винничук та багато інших. Від письменників і художників дрібку перцю дістали й наші можновладці.

“Роз’їжджання на “Лексусі” чи цих “кубіках”, які підрізають простих громадян; перекривання вулиць, коли якісь великодержавні жлоби мусять дістатись кудись; на тлі зубожілої бідної країни, коли люди хизуються своїми статками, – ось це є жлобство”, – вважає Антін Мухарський.

Ідеолог проекту каже: недалекоглядність найвищих посадовців поширюється на все суспільство. Тож новим символом побутового жлобізму став сумнозвісний Вадим Тітушко, звинувачений у побитті журналістів під час акцій 18 травня. Художник Андрій Єрмоленко зобразив його на картині. А сам на презентацію “Жлобології” одягнувся у стилі героя, у спортивні штани відомого бренду.

“Особисто проти нього я нічого не маю, – каже Андрій Єрмоленко. – Але особисто пам’ятаю, як у 90-ті роки такі ж пацанчики “виставляли на мєлочь” хлопців, і повадки були точно такі. Коли він став таким пухнастим і білим – це одна із історій, яка була в 90-х – якщо гопника ловиш, він говорить: “Братєлла, я етава сдєлать нє мог, атвічаю, нє мог” – те ж саме! Ну май совість, зізнайся!”

Автори сподіваються, що їм вдасться привернути увагу до проблеми жлобства й зробити країну принаймні чистішою.

“Багато хто, от, зокрема, видавець Влад Кириченко, сказав: “Після того, як написав есей до цієї книжки, я вже бичок просто так у вікно не викидаю”. Ти сьогодні просто не викинеш на дорогу, завтра хтось ще не викине. А потім хтось візьме і сміття, яке жлоби залишили по собі, прибере. І світ зробиться трохи чистішим”, – каже Мухарський.

Презентація видання завершилась фуршетом у відповідному стилі. А погортати сторінки видання можна буде у вересні на 20-му Форумі видавців у Львові – тоді відбудеться офіційна презентація.

Yuri Andrukhovych - Мухарський презентував видання про жлобів , VIP – кортежі й …

@ 9:29 pm - UA
Tags:

Від золотих ланцюгів – до золотих туалетів, від дешевих спортивних костюмів – до елітних спортивних машин. Науку про несмак і безграмотність назвали “Жлобологія”. Видання презентував засновник “Союзу вольних художників”, ведучий програми “Зелена лампа” на телеканалі ТВі Антін Мухарський.

У презентованій збірці думки про український примітивізм виклали Юрій Андрухович, Лесь Подерв’янський, Богдан Жолдак, Іван Малкович, Юрій Винничук та багато інших. Від письменників і художників дрібку перцю дістали й наші можновладці.

“Роз’їжджання на “Лексусі” чи цих “кубіках”, які підрізають простих громадян; перекривання вулиць, коли якісь великодержавні жлоби мусять дістатись кудись; на тлі зубожілої бідної країни, коли люди хизуються своїми статками, – ось це є жлобство”, – вважає Антін Мухарський.

Ідеолог проекту каже: недалекоглядність найвищих посадовців поширюється на все суспільство. Тож новим символом побутового жлобізму став сумнозвісний Вадим Тітушко, звинувачений у побитті журналістів під час акцій 18 травня. Художник Андрій Єрмоленко зобразив його на картині. А сам на презентацію “Жлобології” одягнувся у стилі героя, у спортивні штани відомого бренду.

“Особисто проти нього я нічого не маю, – каже Андрій Єрмоленко. – Але особисто пам’ятаю, як у 90-ті роки такі ж пацанчики “виставляли на мєлочь” хлопців, і повадки були точно такі. Коли він став таким пухнастим і білим – це одна із історій, яка була в 90-х – якщо гопника ловиш, він говорить: “Братєлла, я етава сдєлать нє мог, атвічаю, нє мог” – те ж саме! Ну май совість, зізнайся!”

Автори сподіваються, що їм вдасться привернути увагу до проблеми жлобства й зробити країну принаймні чистішою.

“Багато хто, от, зокрема, видавець Влад Кириченко, сказав: “Після того, як написав есей до цієї книжки, я вже бичок просто так у вікно не викидаю”. Ти сьогодні просто не викинеш на дорогу, завтра хтось ще не викине. А потім хтось візьме і сміття, яке жлоби залишили по собі, прибере. І світ зробиться трохи чистішим”, – каже Мухарський.

Презентація видання завершилась фуршетом у відповідному стилі. А погортати сторінки видання можна буде у вересні на 20-му Форумі видавців у Львові – тоді відбудеться офіційна презентація.

Yuri Andrukhovych - Маски Патріарха

July 1, 2013 @ 7:42 pm - UA
Tags:

Тому фани творчості автора й музичні гурмани водночас не побачать улюблених хітів у цій книжці. Натомість основний корпус текстів «БУ-БА-Бістського» періоду та «Листи в Україну» вкотре потішать читацьку аудиторію.

Повернувся Юрій Андрухович до своїх віршів не тільки з ініціативи видавця Івана Малковича, а й щоб підкоригувати їх. На презентації в Києві гість привідкрив двері своєї творчої лабораторії, себто розповідав про процеси пошуку потрібної рими, вдалого слова та про те, як вони трансформують поезію. Наприклад, раніше було: «коли в букетах подаєш надії, від сльоти продряглі», виправлено на: «Коли надії подаєш, мов діаманти неогранені» або «крик нічних вістунок мертвить і воскрешає», а тепер «вбиває і воскрешає» (вірші зі збірки «Небо і площі»). Цікаве автокоментування, певне виправлення/доповнення самого себе зняло з Патріарха маску такого собі забронзовілого й канонізованого класика, якого не затьмарює успіх в читачів, особливо в Польщі чи тій же Німеччині. І що прикметно, вірші найстаршого «Бу-Ба-Біста» тут ні при чому. Письменницькими лаврами удостоєно авторову прозу, його романи переклали багатьма мовами світу та інсценізували в Європі. Тому перш за все Юрій Андрухович – прозаїк європейського масштабу, а вже потім поет-вісімдесятник, постмодерніст, «Бу-Ба-Біст». Та якщо мовити про поетичний доробок митця, він складається не тільки з буфонади чи балагану, за які його шпетять деякі критики. Є в Андруховича чудові зразки еротичної лірики («Дерево…» зі збірки «Небо і площі»), поезії споглядально-медитативного, майже буддистського зразка («Травень є травень…», «Щойно червень, а пахне від лип…» із книжки «Cередмістя»), занурення в історичні колізії Львівщини – цикл «Три балади», повернення до Івана Котляревського з постійними алюзіями на його «Енеїду» («Поет запитує», цикл «Загибель Котляревщини…» з різних видань). Тож літератори, які закидають Юрію Ігоревичу тільки постмодерністську гру, лишень «БУ-БА-Бістську» естетику, думаю, мають переглянути свої погляди щодо його поетичного вибраного.

З приводу листів в Україну. Складається цикл із 20 поезій, написаних ще в 1990-х роках у Москві. За задумом письменника, це віршовані послання українського поета, які він пише до вигаданого приятеля зі столиці Росії. Поетичний цикл виник під впливом епістолярної лірики Йосипа Бродського та культурологічної есеїстики  Євгена Маланюка, а саме його «Книжки спостережень». «Листи в Україну» передусім прикметні своїми спостереженнями, іронією, сарказмом, пафосом. Ліричний герой обсервує довколишню дійсність, передаючи її найтонші нюанси, доречні порівняння. От хоча б вельми пікантне зрівняння російської жінки з  українською кінця 80-х – початку 90-х років: «…Вони тут не стільки юні, // скільки терті… Привселюдно поводяться вкрай вульгарно, // вкрай бульварно виснуть на кожнім хлопі,… їм відомо з десяток способів сексу,… Пересвідчишся легко – лишень приїдеш,// поведу тебе по ямах, борделях…»; «українські ж дівчата більш кольорові… Всі вони чорноброві, всі порядні й чисті…» (Лист №3). У четвертому ж листі автор ще більш уцнотливлює українських жінок, говорячи, що вони музичні, пластичні, «…по обіді в неділю читають Квітку-Основ’яненка, в церкві співають хором» (с.182). Таке враження, що поет користується літературними типами, які вигадали письменники, а не реальною прозаїчною дійсністю. Окрім того, в листах поет приділяє увагу й суто побутовим, політичним, історичним навіть економічним аспектам країни під назвою Раша, порівнюючи їх з українськими реаліями. Інколи такі зрівняння хибують надмірною описовістю, різкими висновками та поверховою емоційністю. Натомість письменник Сергій Жадан у післямові припускає, що весь цикл, та й сама книжка, присвячені пошукам любові. «І весь карнавал та кримінал, уся буфонада й клоунада, всі «історичні хроніки» та хронічки просто, все середньовіччя та бароко, є лише тлом, декораціями безкінечних і по-своєму безнадійних пошуків тепла і любові. Адже про що, за великим рахунком, сам цикл, за яким названо збірку, ці двадцять листів в Україну? Звісно, про любов». Ще одна цікава думка для критиків Юрія Андруховича та його палких шанувальників.

Юрій Андрухович. Листи в Україну. К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2013. – 240 с.







Yuri Andrukhovych

Iuri Andrukhóvitx - Jurij Andruchovyč - Jurij Andruchowytsch - Yuri Andrukhovych - Jurij Andruĥoviĉ - Yuri Andrujovich - Iouri Androukhovitch - Jurij Andruhovič - ユーリー・アンドルホーヴィチ - Jurij Andrukhovytsj - Jurij Andruchowycz - Yuri Andrujovich - Iuri Andruhovîci - Юрий Андрухович - Юрій Андрухович

 

 

 











Twitter is working on the new search widget.

For the time being use this link:

#андрухович

Loading...
Loading...

Who-El.se?

Welcome to Name.ly!

Global

  • Home of "who-el.se"
  • Home of "many.at"
  • Home of "name.ly"
  • Home of
<h1>&nbsp;</h1> <div class="toc-about clearfix"><img alt='' src='http://who-el.se/avatar/blog-c0IjB-128.png' class='avatar avatar-128' height='128' width='128' /> <h1><a href="http://andrukhovych.com" class="header">Yuri Andrukhovych</a></h1><p>Iuri Andrukhóvitx - Jurij Andruchovyč - Jurij Andruchowytsch - Yuri Andrukhovych - Jurij Andruĥoviĉ - Yuri Andrujovich - Iouri Androukhovitch - Jurij Andruhovič - ユーリー・アンドルホーヴィチ - Jurij Andrukhovytsj - Jurij Andruchowycz - Yuri Andrujovich - Iuri Andruhovîci - Юрий Андрухович - Юрій Андрухович</p> </div><!-- class="about clearfix" --><h1>&nbsp;</h1> <div id="mysitesnoframes" class="sites_content"><ul> <li><a rel="nofollow" href="http://www.amazon.com/s/ref=ntt_athr_dp_sr_1?_encoding=UTF8&amp;sort=relevancerank&amp;search-alias=books&amp;ie=UTF8&amp;tag=knyhar-20&amp;field-author=Yuri Andrukhovych" target="_blank" ><img src="/wp-content/images/icons/32/amazon.png" width="32" height="32" /><strong>Amazon</strong>amazon.com</a></li> <li><a rel="nofollow" href="http://www.amazon.com/s/ref=ntt_athr_dp_sr_1?_encoding=UTF8&amp;sort=relevancerank&amp;search-alias=books&amp;ie=UTF8&amp;tag=knyhar-20&amp;field-author=IUrii Andrukhovych" target="_blank" ><img src="/wp-content/images/icons/32/amazon.png" width="32" height="32" /><strong>Amazon (2)</strong>amazon.com</a></li> <li><a rel="nofollow" href="http://www.amazon.de/s/ref=ntt_athr_dp_sr_1?_encoding=UTF8&amp;tag=knyhar-20&amp;search-alias=books-de&amp;field-author=Juri Andruchowytsch" target="_blank" ><img src="http://www.google.com/s2/favicons?domain=amazon.de" width="32" height="32" /><strong>Amazon (DE)</strong>amazon.de</a></li> <li><a rel="nofollow" href="http://www.amazon.co.uk/s/ref=ntt_athr_dp_sr_1?_encoding=UTF8&amp;tag=knyhar-20&amp;search-alias=books-uk&amp;field-author=Yuri Andrukhovych" target="_blank" ><img src="http://www.google.com/s2/favicons?domain=amazon.co.uk" width="32" height="32" /><strong>Amazon (UK)</strong>amazon.co.uk</a></li> <li><a rel="nofollow" href="http://www.facebook.com/pages/Yuri-Andrukhovych/107695919259731" ><img src="/wp-content/images/icons/32/facebook.png" width="32" height="32" /><strong>Wiki@Facebook</strong>facebook.com</a></li> <li><a rel="nofollow" href="http://andruhovych.info/" ><img src="http://www.google.com/s2/favicons?domain=andruhovych.info" width="32" height="32" /><strong>Fan club</strong>andruhovych.info</a></li> <li><a rel="nofollow" href="http://twitter.com/#search?q=андрухович" ><img src="/wp-content/images/icons/32/twitter.png" width="32" height="32" /><strong>Twitter (UA)</strong>twitter.com</a></li> <li><a rel="nofollow" href="http://en.wikipedia.org/wiki/Andrukhovych" ><img src="/wp-content/images/icons/32/wikipedia.png" width="32" height="32" /><strong>Wikipedia (EN)</strong>wikipedia.org</a></li> <li><a rel="nofollow" href="http://uk.wikipedia.org/wiki/Андрухович_Юрій_Ігорович" ><img src="/wp-content/images/icons/32/wikipedia.png" width="32" height="32" /><strong>Wikipedia (UA)</strong>wikipedia.org</a></li> <li><a rel="nofollow" href="http://www.youtube.com/results?search_query=andrukhovych" ><img src="/wp-content/images/icons/32/youtube.png" width="32" height="32" /><strong>YouTube (EN)</strong>youtube.com</a></li> <li><a rel="nofollow" href="http://www.youtube.com/results?search_query=андрухович" ><img src="/wp-content/images/icons/32/youtube.png" width="32" height="32" /><strong>YouTube (UA)</strong>youtube.com</a></li> <li><a rel="nofollow" href="https://www.facebook.com/ra.gazzo.52" target="_blank" ><img src="/wp-content/images/icons/32/facebook.png" width="32" height="32" /><strong>Sofija Andrukhovych (FB)</strong>facebook.com</a></li> <li><a rel="nofollow" href="http://en.wikipedia.org/wiki/Sofia_Andrukhovych" ><img src="/wp-content/images/icons/32/wikipedia.png" width="32" height="32" /><strong>Sophia (Wiki)</strong>wikipedia.org</a></li> </ul></div> Your browser does not handle frames, which are required to view the sites in tabs. Please upgrade to a more modern browser.<br /><br />