Yuri Andrukhovych - Україна ще покаже себе в Європі політично та інтелектуально …

October 25, 2012 @ 7:31 pm - UA
Tags:

Радіо Свобода

Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода – некомерційна інформаційна служба, яку фінансує Конгрес Сполучених Штатів Америки і яка веде радіомовлення на країни Східної і Південно-східної Європи, Кавказу, Центральної Азії, Близького Сходу.

Контакти
Співробітники
Правові аспекти

Мапа сайту


BBG
Голос Америки

Yuri Andrukhovych - «Світло згасло в країні див» – книгу скандально відомого …

October 19, 2012 @ 12:27 pm - UA
Tags:

19 Жовтня 2012 p.

«Світло згасло в країні див» – так називається книга популярного на заході письменника, лауреата Букерівської премії ДіБіСі П’єра. Цей роман, вперше виданий українською мовою, у Книгарні «Є» презентували зірка української та всесвітньої літератури Юрій Андрухович разом з перекладачем Галиною Шиян. Читачі у Івано-Франківську нарешті познайомилися з книгою, яка привернула багато уваги до себе під час нещодавнього форуму видавців у Львові.

Галина Шиян не лише переклала роман ДіБіСі П’єра. Для того, щоб книжка вийшла українською мовою, вона заснувала видавництво. Створила спеціальний сайт, присвячений цій книзі. Познайомилася з автором, який допомагав їй під час перекладу. Відвідала місця, про які йдеться в книзі. Про підготовку видання, зміст книги «Світло згасло в країні див» та його світоглядні ідеї говорилося на презентації.

Юрій Андрухович про книжку «Світло згасло в країні див»: Лондон, Токіо, Берлін. Герой літає над світом – і ми слідом за ним. Герой поступово затягує нас у своє декадентське світовідчуття. Ще трохи – і ми з ним погодимось. Але тут – о Господи! – з ним трапляється те, без чого жоден роман неможливий. Такі романи, як цей, перевертають системи цінностей і рвуть на шматки свідомість. У відповідь залишається кричати «Йюююх!». Це найкраще з усього, що мені пощастило прочитати упродовж останніх двох років.»

Довідка про автора: ДіБіСі П’єр (Dirty But Clean Pierre) – псевдонім лауреата Букерівської премії Пітера Фінлея (Peter Finlay). Письменник отримав її за свій дебютний роман “Vernon God Little”. Цей текст був написаний під час виходу ДіБіСі П’єра з “втраченого десятиліття”, тобто 10 років важкої наркозалежності та дуже мандрівного способу життя. Письменник народився в Австралії, жив у Мексиці, Австрії, Індії, зараз живе в Ірландії та є громадянином Великої Британії.

Євгеній Філатов

Yuri Andrukhovych - Андрухович презентуватиме сьогодні у Івано-Франківську книгу …

October 18, 2012 @ 9:49 am - UA
Tags:

Книга ДіБіСі П’єра – мега-популярного на Заході письменника, букерівського лауреата – вже у Івано-Франківську. У Книгарні «Є» зірка української та всесвітньої літератури Юрій Андрухович сьогодні презентує роман «Світло згасло в країні див», що вперше виданий українською мовою. Це книга для тих, хто звик розмірковувати над життєвими цінностями. Читачі у Львові вже познайомилися з книгою на Львівському форумі видавців. Тепер цей неординарний твір відкриє для себе івано-франківська публіка.
Юрій Андрухович про книжку «Світло згасло в країні див»: Лондон, Токіо, Берлін. Герой літає над світом – і ми слідом за ним. Герой поступово затягує нас у своє декадентське світовідчуття. Ще трохи – і ми з ним погодимось. Але тут – о Господи! – з ним трапляється те, без чого жоден роман неможливий. Такі романи, як цей, перевертають системи цінностей і рвуть на шматки свідомість. У відповідь залишається кричати «Йюююх!». Найкраще з усього, що пощастило прочитати упродовж останніх двох років».
Довідка. ДіБіСі П’єр (Dirty But Clean Pierre) – псевдонім лауреата Букерівської премії Пітера Фінлея (Peter Finlay). Письменник отримав її за свій дебютний роман “Vernon God Little”. Цей текст був написаний під час виходу ДіБіСі П’єра з “втраченого десятиліття”, тобто 10 років важкої наркозалежності та дуже мандрівного способу життя. Письменник народився в Австралії, жив у Мексиці, Австрії, Індії, зараз живе в Ірландії та є громадянином Великої Британії.

ДО ТЕМИ:
Іздрик видає альбом текстів, які він гортатиме на старості

Літклуб “Маруся”: Відомі письменники вчитимуть молодих авторів під Говерлою

Yuri Andrukhovych - Юрій Андрухович: Нерухомість

October 16, 2012 @ 9:49 am - UA
Tags:

У моєму місті десь так близько 150 ріелторських аґенцій, вибирай на будь-який смак. Я ніколи б у житті не здогадався, що їх може бути аж стільки. Виходить так, що тисячі, десятки тисяч активних людей займаються винятково нерухомістю. “Це лише ті, що офіційні, – таємниче посміхається мій сьогоднішній знайомий, аґент V. – Усі інші працюють по хатах, сидячи на домашніх телефонах”. “А що, існує якась різниця?”. “Ну, звичайно – мєнти, податки, конкуренція”.

V не скидається на законослухняного громадянина. Він власник білосніжної “мазди” і передніх золотих зубів. На задньому сидінні поруч зі мною громадиться гірка свіжо викопаної цибулі. “Це теща насипала”, – V трохи знічено посміхається.

Селяни не можуть жити в місті без щоденної сільської ярини. Доступ до села – це ніби обов’язковий бонус, поки що дозволений цією владою. Відріж такого V від домашніх яєць і, скажімо, свіжини! Я навіть можу битись об заклад: судячи з усього, наш підпільний ріелтор найбільше полюбляє свинячу рульку. Так ось, позбав його цієї пристрасті – і він помре. Або – що не так імовірно – вийде врешті на вулиці протестувати. Тому високі пани тим часом плетуть з телеекранів усілякі нісенітниці про нічний хліб і курасани. А їхні піддані з останніх сил заробляють собі на хліб денний. Не до курасанів нам, тим більше отих із маком.

Ніколай – львів’янин, колишній кагебіст, виходець із московського центру. Здає квартиру на Винниченка. П’ятсот баксів йому цілком вистачає, бо є ж іще нерозголошувана шпигунська пенсія за заслуги перед Батьківщиною (чомусь не в російських рублях). Коли наймачів-поляків немає вдома, Ніколай потайки пробирається у квартиру – дивитися телевізор і копирсатись у речах пожильців. Особливу цінність у таких дослідженнях має жіноча білизна. Кагебісти колишніми не бувають, і тому Ніколай щоразу ретельно запирає й висушує феном свої сліди.

Пані Іванна (вона ж і Оксана – як для кого) – львів’янка. Здає квартиру, таку собі тіснесеньку нору, на площі Ринок. Триста баксів за старе ліжко і сидячу ванну не покривають потреб її перестарілого розумово відсталого сина. Тому пані Оксана (насправді Іванна) разом із чоловіком виїжджають на село зі своєї більшої квартири на Валовій. За цю вони візьмуть більше. Дитина мусить щось їсти, якось розважатися. Та й оженити ж його врешті треба.

Анюта – харків’янка. Простора квартира у сталінці дісталась їй від ветеранки-бабусі. Квартиру Анюта здає через аґенцію. Отримує 50% з оренди. Хотілось би більше, але “криша” в наші часи дешево не обходиться. У квартирі чомусь часто зупиняються українці. Анюта доходить такого висновку, бо між собою вони розмовляють українською. Після них у холодильнику залишається найбільше продуктів. І найбільше пляшок з-під пива. Зрозуміло, львівського. Ті, котрі розмовляють українською, п’ють лише львівське пиво. Анюта прибирає у квартирі за пожильцями, аґенція дозволяє їй виносити і здавати пляшки.

Наташа – Київ. Центр. Станція метро “Палац Спорту”. Власниця ріелторського бюро і елітних квартир. Зберігає в себе вдома цілі стоси ксерокопій – паспортні дані клієнтів. У неї вже власна база даних. Заможні гості часто замовляють піцу, залишаючи по собі несплачені рахунки. На Наташі купа кредитів за житло, вона не збирається платити ще й за чужу піцу.

Володимир – ріелтор, Луцьк. Власник квартири на вулиці Чорновола. “Жили тут у мене одні чорнобривці, – розповідає він. – То вони мені тут таку мерву робили, такий туман, такий разврат. Сусіди скаржилися на танці й музику, я терпів. Але коли вони мені у вазони понасикали, терпінню моєму настав кінець, і я їх вигнав. Не люблю такого. І ще не люблю, коли взуті ходять”.

Ліля – ріелторка, Одеса. Гроші обов’язково і тільки вперед. Якщо в сезон, то на 200 гривень дорожче. До можливих клієнтів вона звертається “деточка”: “Ничего не поделаешь, деточка – море оно ж и в Африке море”. У Лілиних квартирах всюди повно пляшок з оцтом. Мабуть, сучасні жінки і досі використовують його як засіб контрацепції. Інакше чого б тоді Одеса тримала всеукраїнську першість зі СНІДу.

Зате тиждень тому ми в одному з готелів Києва знайшли в міні-барі, крім горілки, шампанського і пива, ще й пару презервативів. Не все так погано в нашому домі.

Але назад до мого нового приятеля аґента V. Він якраз розповідає, що завтра їде до Львова забирати “італійську пані”. Жінка пропрацювала в Неаполі 15 років, а тепер приїжджає востаннє, бо треба продати квартиру. V радіє, комісійні з продажу набагато жирніші, ніж із оренди. До того ж пані поспішає: за кілька днів літак назад – додому, до Італії. Чоловік помер від горілки й безсімейності. Син продовжує батькові традиції. V щасливий, що за кілька днів продасть чергову нерухомість: “150 аґенцій – спробуй виживи!”.

Здається, вся країна так глибоко й безповоротно перейнялася нерухомістю, що назавжди в ній загрузла. Нерухома наша країна.

ТСН


А ви залайкали сторінку Майдану в FB? Там буває таке, чого не побачите на сайті!
Клікніть, щоби перейти на сторінку, подивіться і натисніть like!


<!– Before –>
До друку

Yuri Andrukhovych - Город из слов

October 11, 2012 @ 12:59 pm - RU
Tags:


Киевское издательство “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА” выпустило том прозы Бруно Шульца. Дословно книга называется так: “Цинамонові крамниці та всі інші оповідання в перекладі Юрія Андруховича” — издатель по понятным причинам делает акцент и на полноте собрания, и на харизме переводчика. Рассказывает ИННА БУЛКИНА.

ЛитератураПроза

Автор “Коричных лавок”, в самом деле, представлен в новом издании с исчерпывающей полнотой: в книгу вошли все известные на сегодняшний день новеллы Бруно Шульца. Юрий Андрухович — не первый их переводчик на украинский язык и, очевидно, не последний: эта изощренная проза всегда будет провоцировать переводчиков невероятной трудностью задачи. Ее нельзя пересказать, в ней нет видимого сюжета, она живописно избыточна и аутично замкнута на языке. Учитель рисования из Дрогобыча, писавший на польском и немецком, не рассказывал истории, но создавал некую словесную ткань, пестрый многоцветный ковер, и, подобно архаичным узорам ковра, его словесные узоры призваны не показывать видимое, а, наоборот, обнаруживать невидимое, завораживать. Кажется, Андруховичу удалось это передать лучше чем кому бы то ни было, и если ставить его опыты в один ряд с известными и доступными нам переводами Шульца на русский, то прежде всего вспоминаются не культовые, утомительно цветистые и блестящие, как стразы Сваровски, “Коричные лавки” Ассара Эппеля, а недооцененные переводы Леонида Цывьяна с их скрытым музыкальным ритмом.

“Текст Дрогобыча”, созданный Бруно Шульцем, принято сравнивать со всеми изобретенными в ХХ веке литературными городами — от Дублина Джойса до кафкианской Праги. И точно так же в разговоре о “Коричных лавках” принято вспоминать потерянный детский рай Пруста. Все так и есть: Бруно Шульц органично вписывается в историю европейского модернизма, в свою очередь прописав в ней заштатное местечко с его странной историей. Краткий расцвет Дрогобыча, бывшего несколько десятилетий нефтяным Эльдорадо, к моменту рождения писателя уже минул, город впал в летаргический сон, и именно Шульцу выпало изобразить его как потерянный галицкий рай, сделав фактом литературы. История этого города трагически срифмовалась с биографией самого автора. Его гибель (“Я убил твоего еврея!” — сказал, застрелив Шульца на улице, гестаповец Гюнтер гестаповцу Ландау) совпала с гибелью еврейско-польского Дрогобыча, и потерянный детский рай Бруно Шульца мы читаем сегодня едва ли не как метафору утраты старого восточноевропейского мира. Этот мир затонул, как Ноев ковчег, со всеми народами, языками и культурами, его населявшими. В сегодняшнем Дрогобыче, пережившем как минимум две национальных унификации — фашистскую и советскую, есть памятник Степану Бандере и советским воинам-освободителям, но нет памятника самому знаменитому его уроженцу. Попытка Юрия Андруховича возродить Бруно Шульца для новой украинской культуры сродни его же попыткам вернуть украинскую литературу в русло европейского модерна. Возможно, это утопическая цель, но за попытку — спасибо.

Инна Булкина

Печать   Отправить другу  Добавить комментарий

Отправить другу

e-mail Вашего друга:

Код:
  Введите код на картинке: * :

Поля обозначенные * обязательны для заполнения!

Добавить комментарий


<!–

:

: *

:
: * :

* !

–>


Yuri Andrukhovych - Юрій Андрухович: Мої

@ 9:26 am - UA
Tags:

Я завжди розпізнаю їх безпомилково. Ось цю повнувату даму в костюмі, розшитому блискітками, її тихого й відтак удвічі меншого чоловічка з двома пакетами яблук. В одного з пакетів ось-ось відірвуться ручки.

Або ось цих галасливих і суржикомовних студенток. Зараз буде Дубно – виходить, усі вони майбутні вчительки. Знаю, бо тут же й мій любий друг Олександр Ірванець учився на вчителя. І хоч вордівський перекладач завжди норовить виправити Ірванця на іранця (добре, що з ураном не плутає), українська мова в мого друга значно краща.Тому я сподіваюся, що ці будуть викладати у школах російську. Її ж наче відтепер усе більше ставатиме.

Ось іще зайшли якісь бабусі з дідусями, з відрами, повними грибів. “Беру за проїзд грибами!”, – жартує дотепний водій. “Якби я знала, що буду з вами однією маршруткою їхати, то взяла б із собою всі ваші книжки”, – сказала мені колись одна вчителька. Після цього я всіх співпасажирів – як випадкових, так і ні – в цьому підозрюю. Надто важкі й розпухлі їхні сумки. Тягнути їх нестерпно, ніби нечисту совість.

Ні, сумки з моїми книжками неслися б легко. Вони були б легкими й пухкими, як подушки з пір’ям. Везучи їх куди-небудь, можна було б на них спати, їсти з них обід, відбиватися ними від бездомних псів та злодіїв.

Ось ця мама з сином надто пильно мене розглядають. Хоча ні – це вони видивлялися собі місця позаду. Син у формі курсанта котрогось із училищ говорить і говорить про своє нелегке навчання, про прапорщиків, про чини. Яким вояком якої армії він збирається бути? Чому їх учать? Умінню терпіти тупість і свавілля старших за званням? Гнутися перед “дідами”? Чистити туалети зубними щітками? Ні, це не мої. Мати не віддала би свого сина добровільно в дитячу казарму, якби була серед моїх. Зрештою, вона до мене заговорює, я розчаровано відводжу очі.

Взагалі таке рідко буває, бо мої зазвичай усі хороші. Буває й трохи божевільних, звичайно. “Пане Юрію, – запитує чоловік на автовокзалі в Тернополі, – чи можна вірити в усе, що пише Єшкілев? Як відносно масонів чи франківських тамплієрів?”. Або: “Пане Юрію, я особисто знаю героїв усіх ваших колонок”. І це вже більше схоже на правду. Цікаво було б і самому з ними познайомитись. “А чому ви не живете у Франківську?”. “А хто виграє ці вибори?”. “Ми їх чи вони нас?”.

Живу, на щастя, чому ж ні. Ну так, у Франківську. А хто виграє? Та головне, щоб нас укотре не виграли. І жодного голосу “регіонам”.

Я впізнаю їх безпомилково. Мої зазвичай найохайніші. Вони можуть багато говорити, курити, але в підсумку зберігають за собою найкраще останнє враження.

Мої повернули мені футболку, потягнуту на одному з вечорів. Подарунок із вигаптуваним на грудях текстом “Президент підписав указ про любов до Росії”. Мої слухають багато хорошої музики. У моїх класні зачіски. Мої шарять у політиці, мої десь уже були і щось бачили. Мої не ревниві, беруть на мої виступи своїх коханих ідрузів. Підходячи з моїми книжками до мене по автограф, вони часто можуть запитати: “А де ж Неборак?”. І тоді ревнивим стаю я.

Мої політики й депутати програють вибори, проте вони справжні джентльмени. Мої бібліотекарки найпрогресивніші, вчительки найгарніші, учні найобдарованіші. Мало хто з них витрачає свій час на писання коментів, я їм дуже за це вдячний. Бо я коментів не читаю. Сьогодні, виявляється, такий день, коли було підписано Берестейську унію, вперше у ході Першої Світової було застосовано бомбардувальну авіацію.У Переяславі-Хмельницькому відкрито монумент на честь 300-річчя возз’єднання України з Росією. Взято в полон Ернесто Че Ґевару. Ухвалено закон про громадянство України.

Мої так само, як і я, ненавидять теперішню владу. Нетерплять усі ці її фіктивні передвиборчі закони – про мови, про бюджет, про наклеп. Навіщо їм нас боятись, якщо вони перед нами чесні? Так, як це відбувається в усьому нормальному і вільному світі – без озирання на білоруську чи російську модель демократії.

Серед моїх є, мабуть, і люди альтернативної орієнтації. І їх мені тепер особливо хочеться захищати. Бо ці законники проголосували за те, щоб кидати їх у тюрму – а самі кинулися прямо в стінах парламенту обійматися-цілуватися, ще й радісно поплескуючи один одного по натруджених чоловічих сідницях. А моїм, виходить, не можна?

Я безпомилково вгадую, хто мій, а хто чужий. Навіть якщо мій зір колись мені зрадить, я все одно вас розпізнаватиму, дорогі люди.

ТСН


А ви залайкали сторінку Майдану в FB? Там буває таке, чого не побачите на сайті!
Клікніть, щоби перейти на сторінку, подивіться і натисніть like!


<!– Before –>
До друку

Yuri Andrukhovych - Юрий Андрухович перевел Бруно Шульца

@ 6:16 am - RU
Tags:

Автор “Коричных лавок”, в самом деле, представлен в новом издании с исчерпывающей полнотой: в книгу вошли все известные на сегодняшний день новеллы Бруно Шульца. Юрий Андрухович — не первый их переводчик на украинский язык и, очевидно, не последний: эта изощренная проза всегда будет провоцировать переводчиков невероятной трудностью задачи. Ее нельзя пересказать, в ней нет видимого сюжета, она живописно избыточна и аутично замкнута на языке. Учитель рисования из Дрогобыча, писавший на польском и немецком, не рассказывал истории, но создавал некую словесную ткань, пестрый многоцветный ковер, и, подобно архаичным узорам ковра, его словесные узоры призваны не показывать видимое, а, наоборот, обнаруживать невидимое, завораживать. Кажется, Андруховичу удалось это передать лучше чем кому бы то ни было, и если ставить его опыты в один ряд с известными и доступными нам переводами Шульца на русский, то прежде всего вспоминаются не культовые, утомительно цветистые и блестящие, как стразы Сваровски, “Коричные лавки” Ассара Эппеля, а недооцененные переводы Леонида Цывьяна с их скрытым музыкальным ритмом.

Yuri Andrukhovych - Проект «Складносурядні»: як стати світом, слухати сплеск води, і …

October 10, 2012 @ 8:21 am - UA
Tags:

В рамках Книжкового арсеналу, що відгримів цими вихідними в Києві, було представлено унікальний проект, який об’єднав без перебільшення культові постаті сучасної української літератури – Тараса Прохаська, Юрія Андруховича і Сергія Жадана. Столичній публіці організатори обіцяли знайомство з новим виміром тексту, що виходить за межі книги у простір концерту, вистави, перформансу. Пропонуємо свої рефлексії з приводу побаченого.

Побутує в українського народу такий вислів «Ми в академіях не вчились і що таке складносурядність, не розуміємо».
Не страшно, відповімо ми українському народові і спробуємо пояснити, що й до чого. Щоб не робити цього на пальцях, мусимо дібрати якесь унаочнення. І бажано зі сфери, в якій розуміється кожен: від доярки і кочегара до академіка і шапкокрада. От хоч би й із сучасної української літератури, чого ж ні?
Та й час, бачиться, вдалий: якраз поки вся людність, що її свідомість сколихнули події Книжкового арсеналу, по Троєщинах і Борщагівках веде суперечки про те, поетикальні структури чиєї прози, Іздрикової чи Шевчукової, більш здатні до подальшого репродукування, ми й спробуємо, що називається, по гарячому сліду донести до неї свої тлумачення. Та й приклад можна взяти з тих же арсенальних подій. От хоч би й проект «Складносурядні» (і назва яка ж для нашої цілі підходяща), чого ж ні?

КІЛЬКА СЛІВ ПРО ТЕ…

…як стати світом

Перша частина великого проекту «Складносурядні» може по праву бути названою найсинтетичнішою. На сцені, де розігрувалась дія, були поєднані література, спів, відео, музика, фото, танець, театр. Як на таке нетривале дійство, то достатньо, аби можна було почати гру «Вкажи зайве», чим і займалась частина глядачів, припалюючи цигарки по закінченні. І, напевне, знайдено було чимало версій того, що ж заважало цьому перформенсу, але, здається, всі вони хибували на неповноту.
Насправді, акторкою (Олена Костюк) на сцені, як і письменником у тексті (на сцені бо Прохасько попросту не рухався), майже не було зроблено зайвих рухів. Вікове замкнуте кружляння Олени під слова Еклезіаста, рівно як і кружляння камери, були точно, і доволі тонко, підігнані в загальному задумі.


Кожна людина від свого сотворіння проходить певні стадії себеусвідомлення, себеспоглядання і себепозиціонування. Головне, за Прохаськом, усвідомити в якийсь момент, що все тобою нажите і прожите може уміститись у скриньку з якимись речами, карту якогось маршруту чи й зовсім у непомітний спомин про той маршрут. Головне – прийняти, що все тобою зроблене, все, що тільки можеш ти забажати зробити, буде лишень повторенням того великого закону, який витворив тебе. Головне – зрозуміти, що від глини, з якої ти створений, до народу, який тебе витворить, шлях пролягає по дну розколини між стиснутим собою і безмежним світом. І тільки прийшовши до чіткого усвідомлення себе включеним у котрусь культуру, ти нарешті отримаєш шанс дійти і до усвідомлення її тісноти і обтяжувальності, до розуміння того, що усе, що відбувається в світі, відбувається і в тобі, до прозріння, що справжні щастя і волю тобі дасть тільки відкриття тієї тожсамості тебе зі світом, з розірвання якої, при відділянні тебе в окремий шматок фізичного тіла, тебе сотворили. Бо чим ми не такі, як яблуко серед світу? Чим ми гірші?

…як слухати сплеск води

Історія загадкового галицького генія Стаха Перфецького, яку розповідали Юрій Андрухович і Кarbido, як усяка порядна, передавана з уст в уста історія, обростає чим далі, то більшою кількістю деталей і нюансів. З коротких повідомлень про життя цього напівміфічного чоловіка, що поїхав підкоряти Європу і нагло підкорений коханням і красою десь у ній розчинився, все чіткіше вимальовується його справжній образ. Якщо письменникові із музикантами, які взяли на себе нелегку нішу пошуку правди про життя Перфецького, і надалі так щастиме у їхніх подорожах для відшуковування відомостей при таємниче зниклого генія, то є велика ймовірність, що геній нам явиться, і то у повній своїй силі.

Ми якось писали про прем’єрну спробу відшукати Перфецького. Мусимо зазначити, що усі, підмічені нами тоді, недоліки тієї спроби, як у воду канули. Наразі нарешті маємо справді впевнених у собі, драйвових і неперевершених шукачів правди і краси. І мусимо погодитись, що це круто.

…як не дати себе зігнути

Новий етап співпраці Жадана із «Собаками у космосі» втілився у програму «Zброя пролетаріату». Це була, можливо, найпряміша серед усіх інших частин проекту «Складносурядні», а тому найбезпосередніша, розмова із глядачем.
Бунтарська суть, яку довно приховував і тамував Жадан по усіх своїх віршах, прорвалась нарешті назовні ціло і тепер може просто і без евфемізмів апелювати до своїх слухачів. А з огляду на те, наскільки широкою є цільова аудиторія (від пролетарів, клерків, спортсменів, письменників починаючи і політиками, а ким же ж інакше, закінчуючи) Жаданові буде з ким говорити.
Дуже довго надіялось, що всі ці нагини мають межу. Довго, дуже довго терпілось найрізноманітніші вигадки і знущання. Довго мріялось про поета-трибуна, справжнього, готового за всіх говорити, готового говорити до всіх і з усіма стояти. І от, здається, з’явився. Принаймні на те схоже.

Побутує в українського народу такий собі побутовий антисинтетизм. І ковбаса не смачна, якась синтетична, і шкарпетки штучні швидше зношуються. І сидить український народ на своїх диванах, набитих паралоном, опирається на свої подушки, напхані китайським сентипоном, дивиться через польське пластикове вікно на цифровий корейський годинник і не розуміє, що сало і мистецтво не одне й те ж.

Роман Романюк

Фото: Тетяни Давиденко і Алекса Заклецького

Yuri Andrukhovych - Митці поїхали в колонію

October 8, 2012 @ 8:40 pm - UA
Tags:

№76, 9-10-2012

У суботу поети та співаки Рівненської області побували в Дубенській виховній колонії і взяли участь в арт-заході “Осінній акорд”. Серед учасників — рок-гурт “Земля живих”, мім-дует “Next Step”, поетеса Олена Чернігівець та інші. Мета проведення цього заходу — не лише естетичне виховання неповнолітніх засуджених, а й пропаганда здорового способу життя.

Yuri Andrukhovych - Андрухович написал музыку

@ 12:30 pm - RU
Tags:

В 6-ти событиях Книжного арсенала принял участие писатель и переводчик Юрий Андрухович. Презентовал аудио-версию своей книги “Лексикон интимных городов”, перевод романа лауреата Букеровской премии ДиБиСи Пьера “Свет погас в Стране Чудес” и прозы Бруно Шульца “Коричные лавки”.

“Процесс работы переводчика почти не отличается от писательского труда, – рассказал Юрий Андрухович. – Но в случае с текстами Бруно Шульца – ничего не удавалось предвидеть. Можно было посчитать страницы оригинала и установить себе дневную норму. Но в этих текстах часто встречал проблемные моменты и пока не находил решения, дальше идти не мог. Шульц болел аутизмом и в своих текстах большое внимание уделял деталям. Увлекался одной и мог ее на несколько страниц раскручивать ее. Сюжет этой книги в двух словах можно описать так: это история жизни его сумасшедшего отца. Для того, чтобы начать работу, мне надо серьезно проснуться. Это не наступает раньше 12-го дня, для меня это еще утро. Лучше работается с полудня до позднего вечера – часа до 9-й”.

Также на Арсенале Андрухович с польской джазовой группой “Карбидо” выступил с перформенсом по собственному роману “Перверзия”.

ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ: Андрухович и Карпа отказались ехать на следующий Форум издателей

По сюжету книги главный герой Стас Перфецкий путешествует из Украины в Италию. Там влюбляется в переводчицу Аду Цитрину. В финале – бесследно исчезает.

“То, что мы показывали в декабре в киевской консерватории, и то что здесь – совершенно разные уровни этой программы. Во-первых, сыграли с ней десять концертов. Во-вторых добавили несколько новых песен. Еще записали диск. В этой программе моя собственная песня. Работа над всеми остальными происходила примерно так: сначала я выбирал тексты для представления и передавал их музыкантам. Они писали музыкальную канву, эскизы ипо электронной почте пересылали мне. Сидел над ними некоторое время, а затем начинали репетировать. Именно тогда происходило самое главное – каждый привносил что-то свое и получали общий результат. Эта песня, мы называем ее “Снайперы”, появилась из мелодии. Когда мы готовили украинский тур весной. В ней говорится о том, как по сюжету романа Перфецкий должен выстрелить в какое-то официальное лицо из Украины. Мы немножко на нынешние обстоятельства это проектируем. Я ее напевал себе, но нотной грамотой не владею, поэтому не мог записать. Напел ее на диктофон и показал ребятам. Они ее, конечно, очень обогатили, но сама мелодия исходила от меня”, – отметил писатель.







Yuri Andrukhovych

Iuri Andrukhóvitx - Jurij Andruchovyč - Jurij Andruchowytsch - Yuri Andrukhovych - Jurij Andruĥoviĉ - Yuri Andrujovich - Iouri Androukhovitch - Jurij Andruhovič - ユーリー・アンドルホーヴィチ - Jurij Andrukhovytsj - Jurij Andruchowycz - Yuri Andrujovich - Iuri Andruhovîci - Юрий Андрухович - Юрій Андрухович

 

 

 











Twitter is working on the new search widget.

For the time being use this link:

#андрухович

Loading...
Loading...

Who-El.se?

Welcome to Name.ly!

Global

  • Home of "who-el.se"
  • Home of "many.at"
  • Home of "name.ly"
  • Home of
<h1>&nbsp;</h1> <div class="toc-about clearfix"><img alt='' src='http://who-el.se/avatar/blog-c0IjB-128.png' class='avatar avatar-128' height='128' width='128' /> <h1><a href="http://andrukhovych.com" class="header">Yuri Andrukhovych</a></h1><p>Iuri Andrukhóvitx - Jurij Andruchovyč - Jurij Andruchowytsch - Yuri Andrukhovych - Jurij Andruĥoviĉ - Yuri Andrujovich - Iouri Androukhovitch - Jurij Andruhovič - ユーリー・アンドルホーヴィチ - Jurij Andrukhovytsj - Jurij Andruchowycz - Yuri Andrujovich - Iuri Andruhovîci - Юрий Андрухович - Юрій Андрухович</p> </div><!-- class="about clearfix" --><h1>&nbsp;</h1> <div id="mysitesnoframes" class="sites_content"><ul> <li><a rel="nofollow" href="http://www.amazon.com/s/ref=ntt_athr_dp_sr_1?_encoding=UTF8&amp;sort=relevancerank&amp;search-alias=books&amp;ie=UTF8&amp;tag=knyhar-20&amp;field-author=Yuri Andrukhovych" target="_blank" ><img src="/wp-content/images/icons/32/amazon.png" width="32" height="32" /><strong>Amazon</strong>amazon.com</a></li> <li><a rel="nofollow" href="http://www.amazon.com/s/ref=ntt_athr_dp_sr_1?_encoding=UTF8&amp;sort=relevancerank&amp;search-alias=books&amp;ie=UTF8&amp;tag=knyhar-20&amp;field-author=IUrii Andrukhovych" target="_blank" ><img src="/wp-content/images/icons/32/amazon.png" width="32" height="32" /><strong>Amazon (2)</strong>amazon.com</a></li> <li><a rel="nofollow" href="http://www.amazon.de/s/ref=ntt_athr_dp_sr_1?_encoding=UTF8&amp;tag=knyhar-20&amp;search-alias=books-de&amp;field-author=Juri Andruchowytsch" target="_blank" ><img src="http://www.google.com/s2/favicons?domain=amazon.de" width="32" height="32" /><strong>Amazon (DE)</strong>amazon.de</a></li> <li><a rel="nofollow" href="http://www.amazon.co.uk/s/ref=ntt_athr_dp_sr_1?_encoding=UTF8&amp;tag=knyhar-20&amp;search-alias=books-uk&amp;field-author=Yuri Andrukhovych" target="_blank" ><img src="http://www.google.com/s2/favicons?domain=amazon.co.uk" width="32" height="32" /><strong>Amazon (UK)</strong>amazon.co.uk</a></li> <li><a rel="nofollow" href="http://www.facebook.com/pages/Yuri-Andrukhovych/107695919259731" ><img src="/wp-content/images/icons/32/facebook.png" width="32" height="32" /><strong>Wiki@Facebook</strong>facebook.com</a></li> <li><a rel="nofollow" href="http://andruhovych.info/" ><img src="http://www.google.com/s2/favicons?domain=andruhovych.info" width="32" height="32" /><strong>Fan club</strong>andruhovych.info</a></li> <li><a rel="nofollow" href="http://twitter.com/#search?q=андрухович" ><img src="/wp-content/images/icons/32/twitter.png" width="32" height="32" /><strong>Twitter (UA)</strong>twitter.com</a></li> <li><a rel="nofollow" href="http://en.wikipedia.org/wiki/Andrukhovych" ><img src="/wp-content/images/icons/32/wikipedia.png" width="32" height="32" /><strong>Wikipedia (EN)</strong>wikipedia.org</a></li> <li><a rel="nofollow" href="http://uk.wikipedia.org/wiki/Андрухович_Юрій_Ігорович" ><img src="/wp-content/images/icons/32/wikipedia.png" width="32" height="32" /><strong>Wikipedia (UA)</strong>wikipedia.org</a></li> <li><a rel="nofollow" href="http://www.youtube.com/results?search_query=andrukhovych" ><img src="/wp-content/images/icons/32/youtube.png" width="32" height="32" /><strong>YouTube (EN)</strong>youtube.com</a></li> <li><a rel="nofollow" href="http://www.youtube.com/results?search_query=андрухович" ><img src="/wp-content/images/icons/32/youtube.png" width="32" height="32" /><strong>YouTube (UA)</strong>youtube.com</a></li> <li><a rel="nofollow" href="https://www.facebook.com/ra.gazzo.52" target="_blank" ><img src="/wp-content/images/icons/32/facebook.png" width="32" height="32" /><strong>Sofija Andrukhovych (FB)</strong>facebook.com</a></li> <li><a rel="nofollow" href="http://en.wikipedia.org/wiki/Sofia_Andrukhovych" ><img src="/wp-content/images/icons/32/wikipedia.png" width="32" height="32" /><strong>Sophia (Wiki)</strong>wikipedia.org</a></li> </ul></div> Your browser does not handle frames, which are required to view the sites in tabs. Please upgrade to a more modern browser.<br /><br />